Як обікрасти провінцію

10.10.2008
Як обікрасти провінцію

Малюнок Влодимира СОЛОНЬКА.

Родовища кварцитоподібних пісковиків, розвідані свого часу в Глухівському районі, за результатами досліджень виявилися унікальними. В Україні подібних немає, у Європі теж небагато. Проте на цю сировину сьогодні є великий попит — використання її в сучасних технологіях має стратегічне значення для держави. Виробництво напівпровідникових матеріалів на основі надчистого кремнію, а саме його можна отримати з сумських пісковиків, віднесено до пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

А якщо так, вважаймо, область виграла: маючи такі поклади, може, є сенс вигідно продати ці родовища?

 

Ні фондів, ні коштів

На Сумщині до цього ставляться обережно. Досвід із покладами охтирської нафти, теж одними з найбагатших в Україні, засвідчив, що регіон може отримувати від своїх запасів мізерний прибуток, а на додачу ще й величезну кількість соціальних та екологічних проблем. Повторювати такий досвід не хочеться. Тому, віддаючи в розробку одне з двох родовищ кварцитоподібних пісковиків — Баницьке, область зуміла отримати певну соціальну віддачу для Глухівщини. Згідно з угодою, там побудовано школу, дитячий садок, дорогу, житло...

Нині мова зайшла про розробку Мацківського родовища. Але ситуація тут склалася досить дивна.

— До нас звернулися керівники ЗАТ «Видобувна компанія «Технолайн», — розповідає виконувач обов’язків голови Сумської обласної дер­жавної адміністрації Микола Лаврик. — Вони прагнуть отримати дозвіл на розробку родовища. Справа хороша, але мене насамперед не можуть не цікавити інтереси нашої території. А також хочеться мати певні гарантії, що розрахункові інвестиції таки реалізують, і область зможе використати їх для свого розвитку, що максимально буде збережено екологічний баланс. І ще — укладена й виконана угода про соціальну розбудову району. Тому, зрозуміло, у розмові я поцікавився активами компанії...

І ось тут почали з’ясовуватися дивні речі. «Технолайн», зареєстрований початково в одному з сіл Києво–Святошинського району Київщини, а потім перереєстрований у Глухові, практично не має ні основних фондів, ні коштів. Лише статутний фонд — 296 тисяч гривень. Фактично — ні грошей, ні техніки. Як же вести видобувні роботи та створювати завод із напівпереробки, що їх ніби планує «Технолайн», коли на це потрібні навіть не мільйони, а мільярди?

Компанія, просуваючи свої інтереси, впродовж року погодила клопотання щодо отримання ліцензії на користування надрами в Баницькій сільській раді, в районній раді та райдержадміністрації Глухова. Депутати проголосували, посадовці підписали. Однак ніхто детально не вивчив: кому ж віддають унікальне родовище. А тим часом, окрім накопичення паперів, «Технолайн» не поспішав займатися чимось конкретним. Фірма лише придбала звіт Харківської геологічної експедиції — попередню розвідку 1989 року, в якій засвідчено: у такому місці справді є названі копалини. Підприємцям це здалося достатнім, аби запропонувати послуги з власне видобутку. Детальне ж вивчення родовища, зазначає радник голови облдержадміністрації Марк Берфман, у проектних планах «Технолайну» навіть не передбачається. Хоча, стверджують фахівці, для проведення серйозних робіт слід мати повну розвідку потужності родовища. Таке дослідження затверджується на державному рівні. Далі необхідно розробити геолого–економічне обґрунтування. Вже коли буде завершено всі ці процедури і роботи, за наявності коштів, можна братися до розробки покладів.

Суттєві зауваження та побажання щодо перспектив діяльності фірми в області пролунали на сесії обласної ради. Депутати дали згоду на проведення видобувних робіт за умов, якщо кварцити перероблятимуть на місці та буде укладено соціальний контракт із районом. Коли уточнюючі запитання стосовно цього пролунали в кабінеті голови облдержадміністрації, генеральний директор «Технолайну» Михайло Мурахін, замість надати необхідні документи чи гарантії, послався на підтримку з Києва. Мовляв, так чи інакше, а справу треба вирішувати.

В епістолярному жанрі

Справді, на ім’я Миколи Лаврика надійшло повідомлення з Кабміну за підписом Юлії Тимошенко. Це — резолюція, прикріплена до адресованого їй листа від майбутніх видобувників. Прем’єр вказує декільком особам «розглянути та вжити відповідних заходів щодо врегулювання» питання, порушеного в листі. Керівника ж обласної адміністрації, по суті, просто ставлять до відома, що на Сумщині щось «вирішать». Треба розуміти, без участі обласної влади.

Знайомлячись із листом, в якому голову Кабміну просять посприяти швидшому освоєнню Мацківського родовища, помічаємо ще деякі дивні моменти. Наприклад, підписаний лист не лише паном Мурахіним, а й головою правління ВАТ «Завод напівпровідників» із Запоріжжя паном Рековим. «Наші підприємства, — пишуть вони, — отримали погодження місцевих органів самоврядування всіх рівнів на оформлення відповідних документів на розробку Мацківського родовища...»

Слово «наші» зацікавлює. Бо ж досі на сцені діяв лише «Технолайн» і дозволи отримував він. Який стосунок до справи має запорізьке підприємство? Власне, безпосереднє, з огляду на те, що завод напівпровідників не може не бути зацікавленим в отриманні цінної сировини. У такому разі, здається логічним, аби завод сам виступив інвестором. А вже отримавши відповідні права, підрядив для роботи хай і той же «Технолайн». Так і солідніше, і надійніше. Тим паче, в листі до Юлії Тимошенко йдеться про те, що розпочато реконструкцію заводу, в оновлення виробництва передбачено залучити мільярдні інвестиції. Але...

— Ми цілком можемо опинитися в ситуації, коли компанія «Технолайн» отримає дозвіл на розробку родовища, але сама реальних робіт не здійснюватиме, а для Сумщини заблокує надходження інвестицій від справді потужних інвесторів, — каже Микола Лаврик. — А згодом права на видобуток цілком можуть бути продані іншому власнику. І область взагалі буде позбавлена можливості скористатися власними надрами для своєї користі.

З цим погоджується й Марк Берфман. На його думку, вимальовується така схема: області нав’язують фірму, яка нічого не має «за душею», з якої не можна спитати, викачують ресурси і нічого не дають натомість. Область же, цілком природно, хоче вести справи з тими, хто прямо зацікавлений у сировині, а також — у рівноцінній співпраці.

Як сталося, що подібні дії, швидше схожі на оборудку, отримують благословення Кабміну?

У квітні цього року Юлія Тимошенко підписала розпорядження щодо земельних лісових ділянок. У документі забороняється передавати подібні ділянки у власність та оренду зі зміною цільового призначення. Мацківське ж родовище займає 52 гектари, 25 з яких належать саме лісовим господарствам. Це й призупинило на рівні міністерств процес узгоджень «Технолайну». І тоді виник отой «державно обґрунтований» лист особисто до Прем’єрки. А вона візьми та всупереч власному розпорядженню й накажи: врегулювати! І її підпис тепер — ніби головний аргумент у вирішенні питання.

Тут варто звернути увагу на ще одну особливість згадуваного листа та резолюції до нього. Її цілком можуть не помітити люди, не випробувані коридорами влади. Справа в тому, що ці два документи датовані одним числом. А значить, лист не опрацювали служби Кабміну в належному порядку. Інакше між датами обов’язково існував би певний проміжок. Отже, лист потрапив до голови Кабінету якимось «спрощеним» шляхом?

Прикро. Бо зрозуміло, що могли не розібратися в ситуації депутати Баницької сільради. Але як — і, головне, чому — не розібралися в Кабміні?..

Поки обласна влада згоди на використання родовища не дає...