До Богданового університету у Черкасах приїжджали митці з Києва
Упродовж мистецького дійства звучали українські народні пісні, твори Кобзаря, покладені на музику та у виконанні Анатолія Паламаренка. >>
Сергій Жадан — «ворошиловський стрілець». (Фото автора.)
«Українська культура має бути або агресивною, або мертвою!» — заявляв Олесь Доній із транспаранта на другому літературно–мистецькому фестивалі «Київська барикада», що тривав із 19 по 21 вересня. Першого дня поети, розбившись на групи, збирали аншлаги в різних університетах Києва. Проте найбільше дійство — Головний київський слем — пройшло в актовому залі Києво–Могилянської академії, де для кожного знайшлося 25 квадратних сантиметрів тимчасової «житлової площі». Тут зібрались переможці всіх попередніх регіональних слемів. Ходили чутки, що знову переможуть білоруси, які нібито викупили один комплект оцінок. На заваді несправедливості став Ярослав Мінкін зі своїм вірним помічником — кавуном, яким він кидав у присутніх. Він і розділив перемогу з білорусом Андрієм Хадановичем. Наступного дня на полігоні Внутрішніх військ МВС України неподалік Вишгорода, де проходили «Поетичні стрільби», поети взяли до рук автомати.
Стріляти поетам доводиться не вперше. Але тепер уже не словами, а бойовими набоями. Навіть пацифіст Жадан був помічений зі снайперською гвинтівкою, і потім, чи то виправдовуючись, чи пишаючись, зізнався, що стріляти він таки любить. Найвлучнішою з поеток була Іра Цілик, яка чесно виправдала своє прізвище.
Того дня одружилися поети Юля Рій і Владислав Волочай. Дізнатися, хто з богеми був на весіллі, можна було за занадто офіційними костюмами на поетах, які підійшли вже на «Ніч поезії». Суботньої ночі на Михайлівській площі сяяла вогниками десятків свічок княгиня Ольга. Відкрив «Ніч поезії» Сергій Жадан. Луна його голосу покотилася через Європейську площу аж на Хрещатик, а звідти — «теплими хвилями на Одесу». Сюди прийшов і «бу–ба–біст» Олександр Ірванець, який прочитав вірші про єднання білоруського й українського народу, зазначивши, що Хаданович — білоруський Жадан.
Цей фестиваль і всі наступні організатори вирішили присвятити Юркові Покальчуку, який відійшов у кращий світ. Як зазначив організатор «Київської барикади» Олесь Доній, поетів треба любити за життя. Того дня Пако був із нами. Він із виступом, який лунав на минулій барикаді, з’явився на екрані, прочитав кілька віршів і закінчив словами: «Хай говорять інші…». І тепер заговорили інші, загорнувшись у теплі картаті пледи, з чаєм у руках... А коли всі розійшлися, Сашко Лірник ще довго розповідав казки тим, хто не поспішав на останнє метро. І це був найвдаліший день фестивалю.
У неділю над Михайлівською площею мала здійнятися повітряна куля. Небесна канцелярія завадила цьому, але не поетам, які мали з неї читати вірші. «Поетична вітрянка» фактично перетворилася на поетичну «водянку». «Барикадівці» швидко організували парасолі, тож ні злива, ні величезні калюжі, аж по кісточки, ні холод не злякали тих, хто вижив після «Поетичних стрільб». Глядачів було не густо, їхні ряди помітно поріділи. А «фанатиків» сучасної поезії та її авторів, яких нічого не лякає, організатори нагородили флаєрами на «барикадівську літвечірку» в арт–клубі «44».
Упродовж мистецького дійства звучали українські народні пісні, твори Кобзаря, покладені на музику та у виконанні Анатолія Паламаренка. >>
Актор-лялькар та доброволець Євген Невинський зник безвісти під час бою на Запорізькому напрямку ще 27 липня 2023 року. Лише нещодавно генетична експертиза підтвердила загибель військового 118-ї бригади. >>
У Києві в ніч на 17 травня демонтували будівлю, яку всупереч законодавству самочинно звела релігійна громада УПЦ МП на території Національного музею історії України в буферній зоні об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра". >>
Цьогоріч виповнюється ювілей фестивалю Дні української музики у Варшаві, які проходитимуть вже в десятий раз за 25 років існування. >>
Ця історія майже містична. Неймовірний збіг обставин сприяв створенню цього проєкту, присвяченого сміливості та стійкості українців. >>
Так уже склалося історично, що український спротив завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. >>