Під час візиту до Києва Алексій II не знімав сонцезахисних окулярів. (Фото Рейтер.)
Донецька паства не дочекається свого Московського патріарха. Вчора ввечері Алексій ІІ мав торкнутися стопами рідної московської землі. Раніше планувалося, що 29—30 липня предстоятель РПЦ проведе на Донеччині, де відвідає Спасо–Преображенський собор та Святогірську лавру. Зміни в графіку патріарха Алексія пояснюють по–різному. Речник митрополита Донецького і Маріупольського Ілларіона Георгій Гуляєв повідомив донецькому інтернет–сайту «Острів»: «Патріарх дуже засмучений. Він планував і був серйозно налаштований на приїзд у Донецьку область, однак вік і переживання з приводу певних моментів, які були в Києві, завадили його візиту.»
Як стало відомо «УМ» із неофіційних джерел, візит до Києва якраз перевершив сподівання Алексія. Для відльоту до Києва патріарха доправили в московський аеропорт автомобілем із Кремля. Вже тоді він був засмучений і дуже хворий, практично в передінфарктному стані. Важкий стан здоров’я патріарха Алексія підтверджують і представники відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, які супроводжували його до Києва.
За тією ж неофіційною інформацією, засмутила патріарха «церковно–державницька» лінія офіційного Києва. У святкуваннях у столиці України він побоювався бути зайвим, а візит на Донеччину мав бути реабілітацією для московського предстоятеля. Та рівень, на якому гостя з Москви прийняли у Києві, а також відомі «лайтбокси» з його зображенням та супутні проросійські концерти залишили патріарха задоволеним, тож з огляду на здоров’я вирішено повернути його додому й підлікувати, а візит на Донеччину перенести на осінь.
Про те, як гаряче чекали Алексія в Києві, свідчить і такий курйоз. За свідченням очевидців, під час очікування літака з Московським патріархом в аеропорту «Бориспіль» між Віктором Януковичем та митрополитом УПЦ МП Володимиром Сабоданом виникла суперечка за те, хто за рангом має право першим стояти у «вітальній черзі». Дійшло майже до словесної перепалки, в розпал якої Янукович та Сабодан обернулися і побачили... Голову Верховної Ради Арсенія Яценюка, чий ранг явно вищий, принаймні за статус Віктора Федоровича. Спікер, зблиснувши своєю неперевершеною посмішкою, від претензій на першість відмовився, залишивши лідерів проросійських сил «мірятися бородами».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
