Варфоломія I приймали на найвищому державному рівні. (Фото Михайла МАРКІВА.)
На території Києво–Могилянської академії, у церкві Святого Духа, храмі ХVІІ століття, невдовзі може з’витися перше офіційне представництво Православної церкви Константинопольського патріархату в Україні. «Є таке церковне поняття «подвір’я» — представництво певної церкви, — пояснює теперішній настоятель храму Святого Духа і викладач «Могилянки» отець Юрій Мицик, — ідея виникла «у верхах» кілька років тому. Це добра ідея, і ми радо пожертвуємо цю церкву Константинопольському патріархату заради єдності церков».
Розмови про це тривають уже віддавна, а минулої неділі все могло вирішитися: наново освячену півтора місяця тому патріархом Філаретом Святодухівську церкву мали відвідати Вселенський патріарх Варфоломій та Президент Віктор Ющенко. Як розповів отець Юрій, приїхала вже навіть охорона високих гостей, але звістка про стихійне лихо на Західній Україні змусила Президента змінити свої плани.
Якщо рішення про створення «подвір’я» Константинопольської церкви таки приймуть, то УПЦ Київського патріархату справді доведеться віддати Святодухівську — там служитимуть греки. «Є прецеденти, коли священики одного патріархату можуть служити в храмах іншого. Однак у нас із Константинопольським патріархатом склалася така ситуація, що вони в нас можуть служити, а ми в них — не можемо. Так буде до офіційного визнання Константинополем автокефалії УПЦ КП», — каже отець Юрій Мицик.
Наразі ж церква Святого Духа навіть не має всього необхідного. Київський патріархат ставить її не на перші місця серед храмів, на які виділяються кошти, оскільки на території НаУКМА є ще одна повноцінна діюча церква — Благовіщенська, або «конгрегаційна», в будівлі, яку фундував для «Могилянки» гетьман Іван Мазепа. «Церква Святого Духа взагалі має особливий статус, вона діє і як храм, і як музей Києво–Могилянської академії, — розповідає Юрій Мицик. — Зараз нам треба ще купити запрестольний хрест, підсвічники, не зовсім готові також інтер’єр та електропроводка. Проблеми є, але вже з осені ми починаємо їх вирішувати». Наразі богослужба у Святодухівській відбувається тричі на тиждень і в свята.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
