Експериментальні абітурієнти

10.07.2008
Експериментальні абітурієнти

Марія Ташпадурова мріє стати студенткою Інституту журналістики. Однак у приймальній комісії її розчарували... (Фото автора.)

Вступна кампанія в самому розпалі. До 15 липня триває прийом документів у вищі навчальні заклади, після чого настане вирішальний період іспитів, співбесід, конкурсу сертифікатів і підбиття підсумків. Під дверима приймальних комісій у столичних ВНЗ «спекотно»: хвилюються і батьки, і діти. Попри те, що цьогорічне зарахування студентів відбувається на основі результатів зовнішнього незалежного оцінювання, запитань... і нез’ясованих моментів залишається чимало.

 

Крізь хамство і «бардаки»

У корпусах Національного університету імені Тараса Шевченка на «Виставці» зосереджені приймальні комісії всіх факультетів. Найбільші черги під дверима Інституту міжнародних відносин, економічного і юридичного факультетів, Інституту журналістики, практично безлюдно в приймальній комісії геологічного факультету. «На жаль, відчувається неорганізованість, — каже Володимир Федорович, тато вступника з Кіровограда. — Скільки сили забирає тільки документи подати! То пункт не той заповнили, переписуй і знову чергу займай. Вчора відносили документи в КНЕУ, там простіше — все на одному поверсі, і детально написано, куди і що подавати».

У холі механіко–математичного корпусу університету «киплять» ксерокси. Тут роблять копії атестатів і сертифікатів, медичних довідок. Олена, абітурієнтка юридичного факультету, скаржиться, що заплатила 30 гривень за копії, які виявилися зайвими. «Важко збагнути, які саме документи потрібні, — зітхає дівчина. — Списки ніби й висять на дверях, а на практиці все виявляється інакше».

«Та ні, з документами ясно — все красиво розписано, але є нюанси, — говорить тато випускниці з Ужгорода. — Наприклад, у дитини вже все готово, але вона стоїть і вичікує лише одну людину, яка має поставити свій підпис. А тоді йти в інший корпус по печатку».

Син Оксани Григорівни подає документи в Інститут міжнародних відносин. «У Ярослава високі бали сертифікатів, та, боюсь, на іспиті з англійської можуть «зрізати», — переживає жінка. — Ми з Черкас приїхали, а от киянам простіше. Щойно вони вийшли і заявили: ну все, можна сказати, студентський в кишені. А за наших дітей — з периферії — нікому замовити слово, яке б вселило таку впевненість».

На фізичний факультет планують набрати 160 студентів. На контракт, каже його декан Микола Макарець, майже не йдуть, тому що випускники не мають доступу ні у владні коридори, ні в кабінети, де розподіляють фінанси. «Я не знаю, чи можна це назвати ажіотажем — просто приходять люди, стоять у чергах, деякі просяться до мене на прийом. Батьки з віддалених областей не завжди уявляють, що буде з їхньою дитиною після отримання диплома. А я наводжу «вбивчий» аргумент — серед випускників фізфаків немає безробітних». Микола Володимирович каже, що в Законі про освіту чітко прописано, як має відбуватися зарахування студентів — на основі співбесіди чи рішення приймальної комісії, і хто проходить поза конкурсом, тому проблем виникнути не повинно, хоча вже зараз на фізфак конкурс дві людини на місце. Декан сміється, що не має часу навіть пообідати, і дістає бутерброди.

На географічному факультеті батьки чітко стежать за коректністю черги. Мама абітурієнтки з Івано–Франківська каже, що вчора вони були 96–ті у списку і документи здати не встигли, тому що прийняли тільки 56. «Дівчинко у рожевій коф­тинці, зараз заходите ви», — оголошує бойова пані зі списком.

«Я подаю документи на міжнародний туризм, то мені сказали — куди ви всі сунете, вже й так під саму зав’язку, — ділиться Оля. — Але тут принаймні не ображали. А от у Драгоманова (Національний педагогічний університет ім. Драгоманова. — Авт.), куди вчора документи понесла, такого наслухалась… Сказали, що й прізвище моє — Фица — дивне, а при цьому тата звати Тарас Григорович — підозріло якось… І взагалі я занадто активна».

Пані Галина приїхала з донькою з Чернігова. Жінка обурюється відсутністю стандарту документів, які необхідно подавати вступнику. «Це просто бардак! Це ж вищий заклад — університет! Тільки не кажи, як наше прізвище», — просить доньку. «Та чого ти, мамо, — сміється дівчина. — Я Вікторія Пупій. Мене дивує ще й те, що кожен навчальний заклад встановлює свої правила, тому важко зорієнтуватися. У Чернігові на спеціальність «українська мова» сертифікату із «зарубіжки» не потрібно, натомість у Ніжинському педінституті необхідні сертифікати з зарубіжної літератури, історії. Довелося повертатися додому за документами».

Наталія Нерезенко, технічний секретар приймальної комісії географічного факультету, каже, що цього року вступників більше, ніж торік. «Такий наплив… Люди, вистоявши день у черзі, не встигають потрапити. Поки що підрахунків не вели — ніколи голову підвести. Бали вступників дуже високі. У нас завжди один день співбесіди, цього ж року буде чотири — маємо 400 медалістів».

«Ваші шанси — нульові»

Під дверима приймальної комісії Інституту журналістики дівчина розклала папери просто на підлозі. «Я подала документи на заочне відділення, а мені зразу заявили, що маю нульові шанси, — розповідає Марія Ташпадурова з Маріуполя, пакуючи газети у теки. — Головний аргумент — у мене немає трудової книжки. А звідки їй узятися у вчорашнього школяра? На стаціонар не пробую, бо, як запевнили мене в редакції «Приазовского рабочего», це марна трата часу. Все одно доведеться починати кар’єру з обліковця листів. Крім того, чуже місто, чужі люди — не зможу тут жити». Марія засмучена, каже: приймальна комісія має займатися прийомом документів, а не розчаровувати абітурієнтів. Адже їх і так чекають непрості випробування — іспит у чотири етапи: творчий конкурс, диктант, прес–конференція, тестування з чотирьох предметів.

Черги, ажіотаж, нер­возність пов’язані з тим, що цього року діти одночасно мають змогу подати документи до багатьох ВНЗ. «Буває, що подають документи на 7—8 факультетів, — пояснює відповідальний секретар приймальної комісії КНУ Людмила Остапченко. — Ми тільки на своїх факультетах це спостерігаємо — наприклад, математику подають на всі напрями підготовки, де діє сертифікат із цього предмета. Тому і черги у нас колосальні. Дуже багато медалістів, які мають право пройти співбесіду ще до участі в конкурсі. Найбільший наплив — традиційно — в ІМВ, Інститут журналістики — на спеціальність реклама і зв’язки з громадськістю, на економічний та юридичний факультети. Значно збільшилася кількість заяв на природничі факультети — мені, як декану біологічного факультету, це особливо приємно».

Людмила Іванівна передбачає проблеми із зарахуванням: відсоток тих, хто приніс оригінали документів, дуже низький. Ці діти будуть зараховані першим же наказом. А далі треба чекати п’ять днів, поки вступники визначатимуться. Відповідно від цього залежать шанси тих дітей, хто набрав меншу кількість балів. «Є ще одна проблема, — пояснює Людмила Остапченко. — У правилах міністерства записано: ті, хто вступає поза конкурсом — інваліди, чорнобильці, мають право на зарахування без будь–яких випробувань, якщо їхній бал вищий, ніж 124. Якщо йдеться про факультети, де великий набір — скажімо, юридичний, це питання вирішити простіше. А, наприклад, на спеціальність туризм — набір десять осіб, з них семеро уже йде поза конкурсом. Залишилося три місця, і конкурс там сьогодні — 35 осіб на місце. А як бути решті дітей? Такий нюанс, на жаль, дуже важко передбачити правилами».

Усі «вступні» нюанси

У Києво–Могилянській академії черг немає, тому що робота приймальної комісії організована дуже чітко: працівників комісії заздалегідь навчали необхідним навикам. Киянка Ксенія Істоміна каже, що витратила кілька годин на оформлення вступних документів, тоді як її приятель «два дні бере приступом» Київський торгово–економічний університет.

У Київському Національному економічному університеті (КНЕУ) ніяких додаткових випробувань для вступників не передбачено. Зараховуватимуть лише на основі шкільних сертифікатів про тестування. Саме тому, прогнозують у цьому закладі, тут найшвидше визначаться зі списком зарахованих. Нині черги під дверима приймальних комісій є, але невеликі. Відповідальний секретар приймальної комісії КНЕУ Олександр Востряков каже, що великий ажіотаж був у перші дні прийому документів. Особливо на «модні» спеціальності — фінанси, міжнародна економіка, банківська справа.

Для того, щоб допомагати вступникам з подачею документів, у КНЕУ організували консультативний центр, де технічний секретар допомагає абітурієнту заповнити заяву і відповідає на запитання, які цікавлять. А вже потім він прямує до людини, яка відповідає за оформлення документів на кожному факультеті. Біля дверей, як і на спеціальному стенді надворі, вивішено оголошення, де чітко розписані всі «вступні» нюанси.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>