«Броньований» привіт вам з Ялти

20.06.2008
«Броньований» привіт вам з Ялти

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

На Київщині поняття «бюрократизм» процвітає, адже бере свій початок не будь–де, а у кабінеті начальника одного з управлінь облдержадміністрації. Його господар практично з перших днів роботи відгородився від людей... броньованими дверима, а прийом громадян веде у приймальні, щоб, як полюбляє повторювати, «килим йому не затоптали».

 

Закон — один для всіх?

Якби наші міністри виконували взяті перед виборцями зобов’язання, з якими йшли на ті чи інші вибори, в тому числі «Закон — один для всіх!», мабуть, ставали б «не словом, а ділом». Пригрозив Юрій Луценко звільненням кримським правоохоронцям, якщо не боротимуться зі злочинністю, зокрема у земельній сфері, і таки звільнив днями з десяток. А «під шумок» оприлюднення факту отримання найбільшого хабара ще й на публіці «засвітився».

Та ось обіцяв Юрій Віталійович вживати адекватних заходів і щодо підлеглих з інших регіонів. Зокрема, йдеться про не менш престижну за вартістю землі Київщину, де і сьогодні простій людині важко розпоряджатися своїм, навіть документально узаконеним, клаптем землі. Перепоною на шляху здійснення конституційних прав, як правило, є навіть не самі закони, інколи виписані абсолютно безглуздо. Найчастіше громадяни скаржаться на непрофесійні дії чиновників, які, в кращому випадку, відбивають у людей бажання наступного разу звертатися до державних органів влади. У гіршому — формують думку громадськості, що нічого з часів Помаранчевої революції так і не змінилося.

До «УМ» потрапили десятки звернень від мешканців Київської області, якими, а точніше їхнім «героєм», мали б поцікавитися і правоохоронці. Усі листи мають спільну ознаку: люди пишуть про один із підрозділів Київської облдержадміністрації, який, судячи з викладеного, і взагалі не відомо навіщо існує. Це якщо говорити в контексті того, що влада має служити громаді, а не окремим людям.

«Аладдін» з півострова

Державне обласне управління охорони навколишнього природнього середовища Київської облдержадміністрації посідає у земельних питаннях особливе місце. Без його «візи» не може бути здійснено жодної операції з найбільшою цінністю української держави — землею. Та останнім часом «охоронне» начальство веде власну «політику», яка ґрунтується на підтримці не людей, а земельних латифундистів.

Керівник управління Олек­сандр Чабанов — постать доволі неоднозначна. «Занесло» його до столиці з Ялти, де він мав славу успішного бізнесмена. Ще наприкінці 90–х років, за інформацією видання «Дзеркало тижня», Олександр Іванович контролював на півострові кілька ресторанів. Згодом на території готельного комплексу «Ялта–інтурист» з’явилися заклади харчування італійської кухні «Алегро» та «Аладдін». Подейкують, що контролював пан Чабанов й інший бізнес, зокрема торгівлю побутовою технікою. Зрозуміло, без «даху» у 90–х роках працювати було неможливо. Та не виникало у теперішнього управлінця Київської ОДА проблем ні тоді, коли всі грошовиті місця на півострові контролювало організоване злочинне угруповання «Сейлем», ані коли у 1998 році правоохоронці «зачищали» курортний куточок від злочинності. Навіть після цього Чабанов не втратив своїх прибутків, що одразу породило чутки про високих покровителів теперішнього київського чиновника.

У них Писаренко, а в нас — Чабанов

Пояснення цьому можна знайти у 1991 році. Тоді Первомайський суд Владивостока засудив такого собі громадянина Олександра Писа­ренка до шести років ув’язнення з конфіскацією майна за... розкрадання державної власності, зловживання службовим становищем і шахрайство. Та вже через кілька років засуджений з’явився у Ялті з паспортом громадянина України на прізвище... Чабанов. Відтак не виключено, що досить стабільне становище у 90–х нинішньому керівнику обласного управління охорони навколишнього природного середовища забезпечили саме колишні знайомства в «місцях не дуже віддалених».

А напередодні Помаранчевої революції наш «герой» примудрився стати довіреною особою кандитата на посаду Президента Віктора Ющенка. Кажуть, у коло довірених тоді Писаренка–Чабанова увів теперішній керівник підготовки України до Євро–2012 Євген Червоненко. Швидше за все, Віктор Андрійович не знав про «темне» минуле Чабанова. Адже після того, як отриманням теперішнім чиновником ОДА українського громадянства зацікавився народний депутат Юрій Кармазін, кажуть, Президент перестав підтримувати людину з темним минулим. Зважаючи ж на те, що Олександр Чабанов розраховував на підтримку глави держави, маючи намір балотуватися на посаду мера Ялти, для нього це стало серйозним ударом.

Утім Чабанов таки встиг побувати і депутатом Ял­тинської міськ­ради, і виконуючим обов’язки мера. Кожна зі сходинок, на яку він ступав, заслуговує окремої розповіді. Приміром, виконувати обов’язки міського голови Ялти Чабанов почав після того, як попередником — Сергієм Брайком несподівано зацікавилася прокуратура, а згодом він сам написав заяву «за станом здоров’я». Як би там не було, та, врешті–решт, ялтинський бізнесмен посів крісло керівника вельми спокусливого управління на Київщині. Втім навіть з приходом у столичну область методи його управління не змінилися, а підзвітний йому підрозділ став найтаємничішим у структурі ОДА.

Шефа нема — він вийшов!

За інформацією джерел «УМ», проти призначення Ча­банова на посаду керівника Державного управління охорони навколишнього середовища у Київській області виступало чимало впливових людей. Зокрема, і найвище керівництво цієї галузі — міністр Георгій Філіпчук. «Парадокс ситуації полягає у тому, що Олександру Івановичу і міністр — не указ. Був випадок, коли у моїй присутності секретар повідомила, що телефонує пан Філіпчук. А Олександр Чабанов, скривившись, сказав передати, що його немає», — розповів один зі співрозмовників «УМ». За його словами, одразу після призначення чимало фахівців управління, які пережили і Засуху, і Жовтяка, звільнили. «Порядки стали іншими. Нині потрапити на прийом до Чабанова, мабуть, складніше, ніж до самого Філіпчука», — додає співрозмовник.

Не у захваті від призначення Олександра Чабанова, кажуть, була і сама голова Київської ОДА Віра Ульянченко. Посісти ж високий чин Чабанову вдалося завдяки знайомству з головою комісії із земельних питань облради Сергієм Ситниковим. Останній є депутатом від БЮТ і тісно товаришує із земельним латифундистом Богданом Губським. «Розуміючи, що управління після цього призначення не працює ефективно, ми намагалися поставити питання про зняття Чабанова, однак депутати не насмілилися піти на такий крок, оскільки, подейкують, за «певні» послуги від Чабанова пан Губський добився для нього практично повної недоторканності навіть перед міністром», — поділився ситуацією в облраді один із депутатів.

Тепер в управлінні працює зовсім інша схема прийомів жителів Київщини. Це щось схоже на те, про що писали ЗМІ, коли Олександр Чабанов управляв у Ялті. «Ялтинська влада встановила новий різновид стягнень. За погодження розташування в міській зоні комерційного об’єкта його майбутній власник має сплатити 3 мільйони гривень. Про це йдеться у типовому договорі між міськрадою і виконуючим обов’язки мера Олександра Чабанова», — писав «Новий регіон». А один зі звільнених Чабановим працівників додає: якщо людина ще не зрозуміла, що так просто в його кабінет нести документи на підпис не можна, то вона навіть на прийом не потрапить. «Мало того, що новий керівник поставив броньовані двері, а біля них постійно чергують двоє охоронців, так і приймає він людей, які не «в курсє дєла», у приймальні. Мовляв, щоб килим не затоптали», — каже він.

«Ми маємо 25 соток землі, яку ніяк не можемо приватизувати. Скільки не ходили до Чабанова, там кажуть, що документи оформлені неправильно. А тепер ще й натякнули, аби справа зрушила з місця, я маю заплатити 2000 доларів», — ідеться у листі на ім’я Президента Віктора Ющенка від Надії Петрик із села Чабани Васильківського району. «У мене є 15 соток, які хочу оформити на доньку. Та вже декілька місяців ніяк не можу потрапити на прийом до керівника Державного управління охорони навколишнього природного середовища. На вході він поставив броньовані двері, пройти туди можуть лише обрані», — це вже цитата з іншого листа на ім’я Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко. А ось жителька Богуслава Олена Мостицька пише: «Підкажіть, як потрапити на прийом до Олександра Чабанова. Щотижня упродовж місяця я приїжджаю в облдержадміністрацію. За цей час усього раз вдалося зайти в його кабінет, та й то ненадовго. Бо він попросив мене вийти, щоб я не топталася у нього в кабінеті, й запевнив, що прийме мене у приймальні. Проте навіть через годину так і не вийшов».

Земля «пахне» однаково — грошима

Тепер в управлінні, очолюваному Чабановим, з’явилася ще одна цікава схема узгодження документів. Знаючі люди кажуть: хочеш приватизувати землю, і потрібна «віза» у Чабанова, порахуй сотки і помнож від 25 до 50 доларів за кожну. Інтерес дружби «великого» управлінця з паном Губським, якого так міцно, попри критику, тримає біля себе Юлія Тимошенко, теж здається очевидним. Окрім того, Київщина багата на ліси. А до потрапляння за ґрати Олександр Чабанов займався в Росії бізнесом у лісовій сфері не на жарт. До речі, інша версія зміни прізвища звучить з точністю до навпаки. Дехто схильний вважати, що і в 90–х Чабанова в Криму прикривали не «братки» за старими зв’язками, а дехто вищий. А став Писаренко Чабановим, щоб якраз «замести» сліди від людей, яким залишився винен у бізнесі з лісової діяльності.

Тож стрибок на посаду з Ялти до Києва може бути ще одним кроком у багатоходівці з переховування. На сайті Київської облдержадміністрації нам так і не вдалося знайти телефонів управління, як і його адреси та прізвища керівника. Відтак, повертаючись до початку статті, хотілося б, щоб чинний міністр Юрій Луценко й тут проявив принциповість і виконав обіцянку адекватно реагувати на порушення земельного законодавства на Київщині. Щоправда, в цьому випадку вже йдеться про те, наскільки близький Юрій Віталійович з Юлією Володимирівною, щоб переконати її перестати захищати пана Губського. Бо, керуючись правилом «своїх не здаємо», а не «закон — один для всіх», може статися, як у тій казці: чия земля? — Губського! Чиї ліси — Чабанова!..

Олекса ПРУНСЛИК

  • «Національність — Українець»

    Відповідне рішення на користь позивача — Сергія Омельченка Солом’янський райсуд столиці під головуванням судді Коробенка С. В. ухвалив ще 4 березня 2016 року. Ще певний час пішов на те, щоб рішення суду набуло законної сили, а також на те, щоб відповідач — керівництво Солом’янського райвідділу ГУ Державної міграційної служби в м. Києві нарешті виконало його. >>

  • Язиків багато — мова одна

    Багато років складалася парадоксальна ситуація: y країні, де одна єдина державна мова українська, багато високопосадовців та чиновників розмовляють іноземною — російською мовою. Якщо дехто з урядовців намагався хоч якось зв’язати два слова докупи, то виступи колишнього Прем’єр-міністра Миколи Азарова радше нагадували знущання над мовою, ніж бодай мінімальне володіння нею. >>

  • Василь Яніцький: Бурштинова мафія — це не лише місцеві старателі, потоки йдуть до столиці

    Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». >>

  • Невловима «Газель»

    Подружжя Михайла та Ольги Шкаровських зізнається, що, коли вони вперше почули від полтавського міського голови Олександра Мамая обіцянку подарувати їхньому численному сімейству просторий автомобіль, у якому кожен мав би своє сидіння, по-справжньому зраділи. >>

  • Наша — не своя земля

    Шевченківський районний суд Києва арештував 94,67 гектара землі поблизу столиці, яка опосередковано належить українському бізнесменові Віктору Поліщуку, передає «Радіо Свобода». Особа Поліщука в українських бізнесових колах завжди виглядала одіозно. Він як олігарх із сумнівною репутацією відзначився у кількох журналістських розслідуваннях. >>

  • Ласий шматок науки

    Уже більше дев’яти місяців у самому центрі Києва, в будинку з «елітною» адресою — вулиця Леонтовича, 5 — триває конфлікт між двома структурами: створеним за наказом екс-Прем’єра Миколи Азарова Центром світової економіки та Інститутом всесвітньої історії НАН України. >>