Екранні терміни по–українськи

15.04.2008

Що таке старлетка і «онлайно», звідки пішла назва «камера–обскура», чим відрізняється дзидайгекі від аніме, а контражур від контрапункта — ці слова, що крутяться на багатьох язиках, тепер мають пояснення нормальною мовою. Тобто українською. Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, як завжди, «скаженим» накладом в одну тисячу примірників видало «Український словник–довідник екранних медіа». Він містить лексикон кіно, телебачення, відео та інтернету: близько 2000 термінів і ключових понять із галузей історії, поетики, науково–природничих засад, технологій, творчих професій, менеджменту і соціальних функцій.

Автор словника–довідника, знаний кінокритик і кінознавець Олександр Рутковський, каже, що книжка вийшла всуціль перекладна — на 95% з англійської, на 5% — з російської (на сьогодні головний творець неологізмів із сфери технічного прогресу, як не крути, — США та інші англомовні країни), але він намагався робити українські акценти — українським режисерам, фестивалям, фільмам, напрямам приділено більше уваги, ніж, скажімо, італійському неореалізму чи французькій «новій хвилі». Перфекціоніст Рутковський завжди прагне «гамбурзького рахунку» в професійній діяльності, тому над його роботою трудилися аж 4 рецензенти —двоє докторів мистецтвознавства, один доктор політичних наук і один кандидат філології.

На презентації, що відбулася в середу в Будинку кіно, він також закликав до серйозної професійної розмови, а не похвальних вітань. І знаний культуролог Вадим Скуратівський не забарився з критикою — він дорікнув автору в суб’єктивізмі в українському сегменті словника: не всі прізвища режисерів, акторів, кінокритиків увійшли в статті, деякі не ввійшли в іменний та фільмовий покажчики, якісь фільми, значимі й новаторські на думку Скуратівського, кінокритик назвав прохідними. Найбільше зауважень з боку інших виступаючих було також до вибірковості назв та імен в іменному і фільмовому покажчиках (їх найшвидше можна було оцінити, пробігшись по сторінках щойно подарованої книги), наявність яких, утім, сама по собі свідчить про високі стандарти видання. Розгніваний режисер Марк Гресь, не знайшовши себе в словнику–довіднику, запропонував назвати це видання «Словником Рутковського» за аналогією зі словником Даля, мовляв, тоді всім буде зрозуміло, що це авторська версія. У президії заперечили, що автор узяв на себе всю відповідальність за «Український словник–довідник екранних медіа», поставивши на першій сторінці своє ім’я, і зазначивши, що низку статей підготувала співробітниця відділу кіномистецтва і телебачення ІМФЕ імені М. Рильського Ольга Пашкова.

Пан Рутковський на презентації порушив ще одне дражливе наукове питання — унормованості української мови: скрипниківський правопис, яким послуговуються деякі видання і видавництва, чи офіційна версія Інституту мовознавства? Олександр Григорович, який у побуті й публічних дискусіях завжди послуговувався російською, проте й українською володіє блискуче, у процесі роботи над книжкою зіткнувся з тим, що звичні слова, вживані в книжках, телеперадчах, ЗМІ, кіно, за лінгвістичними правилами пишуться інакше: не сінематограф треба писати, а синематограф і так далі. На презентації трохи пошуміли, сказавши, що жива мова завжди цікавіша і ширша, ніж філологічні рамки, і, зрештою, провокації не вийшло.

Усі зауваження, технічні помилки й упущення пообіцяли виправити в наступних виданнях — Інститут планує перевидавати цю працю щоп’ять років, за п’ятирічку професійна лексика оновлюється зазвичай дуже динамічно. Гірше те, що «Український словник–довідник екранних медіа» такий довгоочікуваний, потрібний і унікальний на теренах колишнього СРСР, не можна купити в магазині. Якийсь розумник кілька років тому урядовою постановою додумався заборонити продаж книжок, виданих державним коштом. І хоча Інститут мистецтвознавства, фольклористики й етнології звернувся кілька місяців тому до Кабміну з листом із пропозицією відмінити безглузду постанову, яка фактично блокує доступ населення до наукових праць (на художні, видані за державний кошт, це правило також поширюється), відповіді ніякої — уряду, всі ми бачимо, не до того. Тому Олександр Рутковський і змушений був перепитати перед тим, як дати книжку: «Україна молода»? А ви точно напишете рецензію?