Віднедавна багатьом працівникам дедалі частіше ставлять новітній український «діагноз» професійної діяльності — так званий «синдром згорання на роботі». Часто трапляється, що навіть на робочому місці без шкідливих умов праці людина поступово відчуває погіршення стану здоров’я. Насамперед такі випадки трапляються на роботах, які пов’язані з високим нервово­емоційним напруженням. Класичним прикладом «професійного згорання» є авіадиспетчери. Але навіть у значно менш стресових умовах людина може поступово «перегорати».

Якщо звернути увагу на зовнішню рекламу в Києві, то легко помітити, що в столиці є безліч клінік «сімейного», «жіночого», «чоловічого», «інтимного», «репродуктивного» здоров’я. Такі медичні заклади, як гриби після дощу, почали рости з середини 90х. Якраз тоді, коли в колишньому СРСР настала епоха сексуального розкріпачення, а в аптеках вперше почали продавати імпортні презервативи — замість сумнозвісного за своєю якістю радянського «гумового виробу № 2». Лікарі зазвичай кажуть, що збудники інфекційних захворювань не женуться за людиною — вона сама їх знаходить. А прискорює цей процес так званий «венеричний» ланцюг. Ідеться про те, що маючи з якоюсь людиною незахищений статевий контакт ви ніби автоматично «вступаєте в контакт» з усіма, з ким вона вже мала інтимні стосунки. Саме таким чином підчепили тяжку і невиліковну у ХІХ столітті хворобу — сифіліс — Оскар Уайльд і Фрідріх Ніцше.