Усі шаленіють від Гайтани

Другого квітня в концертному залі Freedom співачка Гайтана презентувала абсолютно весняну платівку «Тайные желания». Це вже третій її студійний альбом. Продюсер Гайтани Едуард Клім, походжаючи залою, не втомлювався повторювати, що цей альбом буде наймоднішим у 2008 році. Мені хочеться погодитися з продюсером — на мою думку, це найкращий альбом Гайтани.

— Раніше я не розкривала своїх бажань, — каже співачка. — Про них не прийнято говорити вголос, тому зашифровувала в піснях. Тепер відверто про це говорю в кліпі на пісню «Тайные желания», який, до речі, разом із кліпом на пісню «Капли дождя», ввійшов до нового альбому.

— У Вас багато таємних бажань?

— Деякі бажання все–таки залишаються прихованими, на те вони й таємні. А розкрию шість із них. Цього разу в кліпі постаю в образі загадкової жінки, яка має владу над бажаннями людей. Я тримаю в руках магічний кубик, у кожному квадраті якого бачимо якусь історію: молода пара кохається, дівчина викладає із діамантів серце, хлопець у кімнаті стрибає на мильних кулях, які не лопаються, дівчина у кімнаті з солодощів поїдає тістечка, закохані стрибають на хмарині. Я в образі феї кручу кубик із потаємними бажаннями.

— Чому ви саме так назвали альбом?

— Спочатку він планувався як «Подиум любви», але все змінила пісня «Тайное желание», яку записувала останньою. Я зрозуміла, що саме вона стане хітом. Тому й альбом так назвали.

— Де набралися стільки творчої енергії, що за неповних півроку написали новий і тим паче якісний альбом?

— На початку січня паралельно з роботою над українським альбомом почала запис американського. Разом із продюсером Едуардом Клімом провели трохи часу в США. Раджу всім співакам поїхати туди, і взагалі багато подорожувати. Коли мандруєш, розширюється світосприйняття, і ти не зациклюєшся на чомусь одному, спілкуєшся з різними людьми і культурами, світ сприймаєш по–іншому. Коли я співаю, згадую обличчя гавайських дівчат, африканських хлопців. Це все зливається в музику, і виходить такий собі салат — великий, красивий та емоційний.

— Американська версія відрізнятиметься від української?

— Це різні альбоми за характером. Готові вже п’ять пісень. Серед відомих в Україні буде записано англійською «Капли дождя». Вона їм сподобалася, але попросили переписати повільніше. Кажуть: «Не треба стільки метушні». Будемо його розповсюджувати в Америці, Канаді та Японії.

— У США є інший наставник...

— Мого американського саунд–продюсера звати Нарада Майкл Уолтер. Свого часу він працював із Уїтні Хьюстон. Познайомилася з ним у 2004 році. Він був вражений моїм голосом. Каже, що хоче показати мене всьому світові. Музиканти, з якими я там познайомилася, живуть музикою, дихають нею. З перших хвилин роботи в студії музика полилась сама, відбувалась якась магія. Це неймовірне почуття, коли ти починаєш співати, і музикант починає грати. Він не питає тебе, що йому зіграти, він відчуває музику.

— Він цінує ваш голос. А драйв, який приносите слухачеві, там не важливий?

— В Україні в мене більше виходить приносити свято. Його чомусь у нас не вистачає. Люди ходять сумні й носять сірий одяг. Коли виходжу на сцену, мені здається, що мій обов’язок викликати в глядача позитивні емоції, щоб люди більше усміхалися, не зациклювалися на проблемах. Америка надихає на інші відчуття — там і так усі сміються, тому хочеться закрити очі й посумувати.

— Ви справді хочете мати п’ятьох дітей?

— Дуже хочу. Сподіваюся, моя мрія найближчим часом почне здійснюватися. Це головне в сімейному щасті. Зі своїм коханим чоловіком ми живемо разом, в одному будинку, а офіційна документація — це так банально. Ми без цього довіряємо один одному.