Перед порогом Генерального консульства Польщі вчора зібрався натовп розлючених мешканців Львівщини, невдоволених довжелезними чергами для отриман­ня польських віз. «Протестанти» тримали плакати з написами на кшталт: «Українці — не бидло!». Щоб отримати візу, людям із Західної України доводиться стояти у живій черзі кілька днів, а то й тиждень. Окрім того, львів’яни стверджують, що поляки повелися нечесно: сотні бажаючих виїхати до Польщі не можуть зареєструватися через інтернет, як було обумовлено раніше, задля отримання віз. Організувала пікет місцева організація ВО «Свобода».

Китайська влада намагається повернути повний контроль над бунтівним Тибетом, але водночас не випускає з поля зору Тайвань, де найближчої суботи відбудуться президентські вибори та референдум. Пекін заявив, що не має наміру перешкоджати проведенню виборів, але вкотре застерігає від наміру проголосити незалежність та провести референдум про відновлення членства Тайваню в ООН.

«Битва за Україну» триває: вчора десять країн НАТО (з–поміж них дев’ять нових членів Альянсу, а також Канада) звернулися з листом до Генсека Яаапа де Хоопа Схеффера, в якому закликають надати нашій державі, а також Грузії План дій щодо членства. «Це було б логічним продовженням нинішньої політики співпраці з цими країнами, особливо з огляду на зусилля, докладені ними для реформування своїх військових та політичних інституцій», — йдеться у листі. Водночас союзники застерігають: «Відмова надати Україні та Грузії План дій щодо членства може поставити під сумнів традиційну політику «відкритих дверей» НАТО».
Які шанси на квітневому саміті в Бухаресті впритул підійти до членства в НАТО, як і «за скільки» українська влада збирається перконувати власний народ у правильності євроатлантичного вибору, — про це «УМ» запитала у Володимира Огризка, міністра закордонних справ, «векторність» якого чи не найбільш яскраво виражена, попри його дипломатичний фах (або, можливо, й завдяки цьому). Та, насамперед, з огляду на найпекучіші для суспільства новини ми почали з «косовського питання».

Амбасадор України в Мінську Ігор Ліховий зробив внесок у відзначення 90–річчя з дня проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки. Разом з іще сімома іноземними дипломатами днями він узяв участь у написанні символічного загальнонаціонального диктанту з білоруської мови. Пан Ліховий, колишній міністр культури України, зізнався «УМ», що вчити білоруську йому важко, але припиняти мовні студії не збирається, а для закріплення пройденого матеріалу читає на ніч білоруські народні казки.