«Якщо не призупинять будівництво — ляжемо під колеса»

14.03.2008
«Якщо не призупинять будівництво — ляжемо під колеса»

У будинку на вулиці Костюшка тривають відновні роботи. Їхні мешканці досі живуть у готелі. (Фото УНІАН.)

Принаймні так обіцяють львів’яни, які через вибух будинку 7 лютого залишилися без даху над головою. Ті, хто вцілів, нині живуть у готелі. Життя їхнє перетворилося на пекло. Їм докоряють їжею і... годують обіцянками. А тим часом виділені потерпілим кошти блукають кабінетами. Й хоча ще немає висновків експертизи та остаточного кошторису, аварійний будинок уже почали відбудовувати. Чи ж витримає фундамент нову споруду? Цього не досліджував ніхто.

 

Остання з «могікан»

Четверта година дня 7 лютого 2008–го стала відліком боротьби за життя та існування понад 40 осіб із вулиць Костюшка та Січових стрільців. 71–річний Віталій Хлєбніков, мешканець 13–ї квартири, де був епіцентр вибуху, загинув на місці пригоди. Його дружина, Світлана, померла в лікарні, так і не довідавшись про смерть чоловіка. Ще десятеро отримали травми. Дві квартири провалилися з третього на другий поверх. Решта, 17 — як після прямого бомбометання.

У перші дні нещастя на місці пригоди працювали всі високопосадовці Львова. Також приїжджали міністри. Президент України Віктор Ющенко поставив це питання на особистий контроль. Петро Олійник, тепер уже колишній «губернатор» Львівщини, виділив потерпілим з обласного бюджету 250 тисяч гривень. Після аварії минув місяць, однак виділені кошти до потерпілих ще не дійшли. Наразі їм виплатили по три тисячі гривень матеріальної допомоги з міського бюджету. Але не всім.

Влада радить людям набратися терпіння і чекати компенсацій. Експертна комісія вже підрахувала збитки втраченого майна потерпілих. Найдорожче оцінено майно квартири №13, де був епіцентр вибуху — 21 тисяча 435 гривень 35 копійок. Решті заплатять від 749 гривень до 6—7 тисяч. Та на останню суму розраховують лише щасливчики трьох зруйнованих квартир. Найбільше серед потерпілих тих, кому за втрачене майно перепаде одна тисяча гривень. З копійками...

— Мені й синові наразі перерахували шість тисяч, а чоловікові не дали нічого, мотивуючи, що він тут не прописаний. Але ж на третьому поверсі нашого будинку був гуртожиток. Там проживали люди також без прописки. І їм, і навіть одному студенту, який винаймав тут квартиру, дали цю допомогу, — Марія Рамусь показує акт, складений потерпілими, про те, що Віктор Рамусь проживає на вул. Костюшка разом із дружиною та 13–літнім пасинком. Сім’я Рамусь — єдині, хто залишився жити в пошко­дженій квартирі аварійного будинку. Якщо підемо звідси, то більше своєї квартири не побачимо, переконані Рамусі.

Номер у готелі. Їжа — за талонами

38 потерпілих розмістили в готелі «Львів». «Ми не маємо змоги попрати речі і нормально прохарчуватися. Хоча годують нас непогано, але ми не взмозі їсти за графіком. Крім того, серед нас багато людей похилого віку, які не можуть вживати запропоновану їжу. Зрештою, у готелі можна прожити тиждень, але не місяці», — скаржаться потерпілі.

Міська влада обіцяла потерпілим винайняти квартири як тимчасове житло. Але, схоже, це питання зависне в повітрі надовго. Маклерські фірми не можуть підшукати таку кількість квартир для винайму. Львів’яни, які здають житло, воліють, щоб їм проплачували за найм живими грошима, а не перерахунками. Хоча три дні тому Ірина Маруняк, голова Галицької райадміністрації, також розраховувалася з готелем за проживання і харчування потерпілих «налом» . «Мені заледве вдалося «вибити» ці гроші. Ви не уявляєте навіть, як страшно везти 80 з гаком тисяч в автомобілі без охорони. Але я змушена була це зробити, бо ресторан готелю відмовлявся надалі готувати для потерпілих їжу», — розповідає пані Маруняк.

86 тисяч гривень, які привезла голова у своєму авто, — заборгованість готелю за проживання і харчування потерпілих від вибуху. За одну особу готелю проплачують 160 гривень на добу. Чиновники розрахувалися з боргами за лютий. З початку березня потерпілі знову живуть і їдять у борг. Аби уникнути непорозумінь із рестораном, відтепер людям видаватимуть талони.

Причина НП невідома, але будинок уже відбудовують.

Тема вибуху досі залишається у Львові головною. У те, що будинок «рвонув» від витоку газу чи кисневих балонів, ніхто не вірить. Львів’яни переконані: будинок підірвали зумисне. Адже приміщення у центрі Львова — ласий шматок для бізнесових структур. До речі, п’ять квартир того злощасного будинку було викуплено ще задовго до вибуху. А згадана вище Марія Рамусь розповіла «УМ», що і до, і після вибуху до неї підходили люди і просили продати квартиру.

Прокуратура, яка порушила кримінальну справу, наразі не готова оприлюднити причини НП. Утім потерпілих від вибуху вже не переселятимуть, як стверджували чільники міста раніше, у квартири віддалених районів. Аварійний будинок у центрі пообіцяли відновити.

Цими днями Богдан Коваль, начальник управління капітального будівництва Львівської міської ради, оприлюднив потерпілим дати їхнього майбутнього вселення у квартири відновленого будинку. Частина мешканців зможе зайти у своє помешкання вже у червні, а решта — у жовтні. Утім документація щодо відновлення аварійного будинку ще не готова. Також архітектори та геологи не досліджували фундамент зруйнованого будинку. Та, попри відсутність необхідної документації й обстеження фундаменту, вже почали відновлювальні роботи. Будують з того боку, де квартирували бізнес–структури. Це породило невдоволення серед потерпілих і змусило людей об’єднатися у громадську організацію «Гуртом за справедливість».

«У нас немає грошей, і квартири в центрі — єдине наше багатство.Чиновники всіляко від нас відхрещуються. Нам доводиться годинами стояти під їхніми кабінетами. Навіть не хочуть із нами розмовляти. Ми розуміємо, що на відновленні нашого житла і компенсаціях багато хто захоче заробити. Тому стежитимемо за всім, що відбувається. Де є гарантія, що завтра нам скажуть, що фундамент не витримає відбудови і будівництво затягнуть на роки, аби пізніше доведені до відчаю люди, котрі не мають де жити, віддали свої квартири за безцінь», — кажуть потерпілі. І запевняють: якщо будівельники не призупинять роботи до остаточного висновку всіх необхідних експертиз, потерпілі вдаватимуться до несанкціонованих протестів і відстоюватимуть свої права у Європейському суді.

Світлана МАРТИНЕЦЬ