Віктор Бут, «торговець смертю»

13.03.2008
Віктор Бут, «торговець смертю»

Арешт Віктора Бута у Таїланді. 6 березня 2008 року. (Фото Рейтер.)

Заарештований у Таїланді найвідоміший у світі контрабандист зброї, 41річний Віктор Бут, відомий також під багатьма іншими прізвищами (Борис, Вадим Маркович Амінов, Віктор Балукін, Віктор Булакін, Віктор Бадд, Віктор Батт, Бонт, Боут) та прізвиськами («руйнівник ембарго», «торговець смертю», «володар війни»). З початку 90х років він був «героєм» газетних шпальт, його карколомна життєва історія привернула увагу Голлівуду, де 2005 року було знято пригодницький бойовик «Володар війни» з Ніколасом Кейджем у головній ролі. У грудні минулого року було оголошено про зйомки чергового бойовика про життя міжнародного кримінального авторитета, на якого полює агентка ЦРУ (її роль виконує Анджеліна Джолі).

Віктор Бут мав інших «таємних шанувальників» із числа розвідок та спецслужб багатьох країн світу, які врештірешт таки спіймали його для остаточного «побачення». На рахунку Бута не лише контрабанда зброї, але й нелегальні операції із золотом, діамантами, наркотиками, а також зв’язки з терористичними організаціями: «АльКаїдою», афганським Талібаном та Революційними збройними силами Колумбії (ФАРК). ООН внесла прізвище Бута до списку найнебезпечніших злочинців світу після лідера «АльКаїди» Осами бен Ладена. Герой нашої розповіді, час від часу повертаючись до Росії, почувався там цілком безпечно, навіть кілька разів з’являвся перед пресою. Західні ЗМІ та спецслужби висували версію, що Бут є агентом російської розвідки. Останні вимоги росіян до тайців видати Бута є побічним підтвердженням цих здогадок. Російське бюро Інтерполу наступного дня після затримання Бута заявило, що на батьківщині він не перебуває в розшуку і претензій до нього немає.

 

Народжений у СРСР

Навіть російські ЗМІ визнають, що про Віктора Анатолійовича Бута відомо дуже мало. Він народився 1967 року, за непідтвердженими даними, в Душанбе. 1991 року закінчив московський Інститут військових перекладачів. Якийсь час працював за фахом. За одними даними, в Анголі, за іншими — в елітному 339му полку військово­транспортної авіації поблизу Вітебська. Одночасно був співробітником ФСБ Росії. Останнє присвоєне йому звання — майор. Уже на той час досконало володів шістьма мовами. Сам Бут у нечастих інтерв’ю запевняв, що освіту так і не закінчив, із військовою розвідкою не був пов’язаний, а з 1992 року зайнявся комерційними авіаперевезеннями. Свою першу угоду уклав у 25 років, коли за приблизно 60 тис. доларів придбав три старі транспортні Ани.

Також немає чітких даних про дружину Бута — Аллу. Відомо лише, що вона є донькою одного з колишніх керівників КДБ СРСР. До останнього часу була власницею бутіка в Шаржі, одному з еміратів ОАЕ. Подружжя має двох дітей.

Закордонні ЗМІ більш обізнані з міжнародними аферами Бута. Відомо, що після розпаду СРСР він утік до Бельгії, де облаштувався в місті Остенде та зареєстрував у сусідньому Антверпені міжнародну компанію з авіаперевезень — Transavia Export Cargo Company, на балансі якої вже перебували 60 транспортних літаків. Перші мільйони заробив на... квітах. Бут скуповував у Південній Африці свіжі гладіолуси по фунту стерлінгів за одиницю, а продавав їх у країнах Перської затоки по 50 фунтів. Чи тільки «квіточками єдиними» торгував на той час — невідомо. Адже Бут постійно створював ширму для свого нелегального збройного бізнесу: 1997 року навіть збудував холодильник у ПівденноАфриканській Республіці, щоб возити звідти морожених курчат до Нігерії. Але головним вантажем із ПАР усе­таки була зброя. Коли ним зацікавилися бельгійські правоохоронні органи, Бут перебрався до Об’єднаних Арабських Еміратів, де мешкав до останнього часу з дружиною, братом і батьком, який свого часу займав високу посаду у КДБ. На цей час, як стверджує ФБР, у Бута п’ять паспортів різних країн на різні прізвища, за іншими даними — сім. Два з них — російські.

Стара зброя — нові гроші

У біографії Бута є епізоди, які мали б свідчити, що ніщо людське йому не чуже. Наприклад, 1995 року він вів переговори з Талібаном про звільнення пілотів російського літака. Але маска «гуманізму» спадає з обличчя після оприлюднення факту, що Бут особисто зафрахтував цей літак татарської авіакомпанії «Аеростан» для доставки партії «калашникових» та військової амуніції загальною вагою 30 тонн для тодішнього уряду Афганістану на чолі з Бурхануддіном Раббані, чиї сили відчайдушно противилися натиску Талібану. Після поразки Раббані Бут так само люб’язно поставляв зброю Талібану.

Першими у «квіточки» Бута не повірили бельгійські правоохоронні органи, які видали ордер на арешт бізнесмена за підозрою у відмиванні грошей. Бут змушений був 2002 року втекти до ОАЕ, де отримав громадянство та відновив свій бізнес. На той час він уже перебував у міжнародному розшуку.

Також 2002 року перші заяви про причетність Віктора Бута до міжнародної контрабанди зброї зробила ООН. Фахівці ООН встановили, що Бут здійснив щонайменше 38 поставок зброї в обхід ембарго ООН до «гарячих точок» Африки та Азії, зокрема в Анголу, С’єраЛеоне, Конго, Ліберію, Філіппіни, Афганістан. При цьому вказувалося, що продавав спритник арсенали часів «холодної війни», які залишалися в Україні, Придністров’ї, Молдові та Болгарії. Асортимент продукції, як зазначають експерти ООН, був широкий: від бронетранспортерів, штурмових гелікоптерів, протитанкових та зенітних систем і ракет до автоматів та військової амуніції.

Британська розвідка МІ6, як пише газета «Дейлі Телеграф», стверджує, що Бут продав афганському Талібану зброї на 30 млн. доларів. Йдеться як про звичайні озброєння, так і «спецзамлвлення» на зразок ціанистого калію та інших токсичних матеріалів, які «торговець смертю» «експортував» з Німеччини, Чехії та пострадянських країн.

Крила Бута

2005 року Міністерство фінансів США видало розпорядження заморозити рахунки 30 компаній, пов’язаних із Віктором Бутом. У березні 2006 року ЄС включив кілька компаній Бута до списку 92 автоперевізників, діяльність яких заборонена на території ЄС. Хоча деякі з цих компаній, зокрема молдавська «Аероком», надалі здій­снює рейси до Африки. Більше того, авіаперевізники, які прямо чи опосередковано належать Буту, впродовж останніх років здійснили за контрактами з американцями більше 200 авіарейсів до Іраку.

За даними ООН, у власності Бута нині перебуває ціла мережа міжнародних підприємств: від компанії з ремонту літаків в ОАЕ до чартерної авіакомпанії в американському штаті Маямі. З майна, що він встиг нажити в Африці, відомо про компанію AIR CESS LIBERIA, яка зареєстрована в Екваторіальній Гвінеї і є одним з найбільших авіапарків світу. За даними ЗМІ, Буту на цей час належать до 60 відсотків транспортних літаків марки «Антонов». Крім того, за даними міністерства фінансів США, Віктор Бут контролює «найбільший у світі приватний повітряний флот, який складається з транспортних літаків радянського виробництва, завдяки чому має можливість перекидати тонни танків, гелікоптерів та зброї практично в будьяку точку світу», повідомляє «Ассошіейтед пресс». Бут, відповідно до документу, розміщеного на сайті Білого дому, володіє компаніями Great Lakes Business Company, Compagnie Arienne des Grands Lacs, Bukavu Aviation Transport і Business Air Services. Він також є одним із власників компанії Аir Cess Liberia, зареєстрованої у вільній економічній зоні міста Шарджа (ОАЕ).

Авіація Бута здійснила кілька легальних акцій, зокрема перевезення бельгійських миротворців у Сомалі, французьких солдат у Руанду та продовольчу допомогу ООН у кілька країн, де завдяки його попереднім поставкам зброї виникли гуманітарні кризи. Але наприкінці 90х років західні розвідки усвідомили, що численні африканські конфлікти мають спільний знаменник — зброю від Бута, яка транспортується його флотилією Анів. Після цього Бут змушений бів «емігрувати» в Москву, але навіть звідти примудрився виграти тендер на поставки його компанією найнеобхіднішого для американської війни в Іраку: від наметів та побутової електроніки до бронетехніки.

Не шукали, бо боялися знайти

Бут не був обмеженим у пересуванні світом, не сидів у підпіллі. При мінімальному бажанні його можна було заарештувати значно раніше. Але впродовж своєї відносно короткої кар’єри цей майор КДБ, як його характеризують у світі, встиг напрацювати так багато контактів і закрутити стільки афер, що багато урядів світу почувалися би більш комфортно, якби Бут перебував на свободі, а не в судовій залі.

Російський адвокат Бута Віктор Буробін вимагає повернення його клієнта на батьківщину. Подібним є тон російських ЗМІ. Експерти припускають, що Таїланд (за таємної домовленості з усіма зацікавленими сторонами) імовірно не задовольнить жодного прохання про екстрадицію, а самотужки засудить Бута до приблизно 10 років ув’язнення, впродовж яких усі зацікавлені сторони зуміють дійти компромісу стосовно екстрадиції до однієї із країн чи призупинення справи.

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ
Україна Бута не шукає?

Оперативно з’ясувати у вітчизняних правоохоронних органів, чи мають вони претензії до пана Бута, чи перебував він у розшуку ще й по лінії українського бюро Інтерполу, практично неможливо.

«Таких коментарів у телефонному режимі ми не даємо. Може, ви від самого цього Бута нам телефонуєте. Звідки ми знаємо?», — зазначили «УМ» у Департаменті зв’язків із громадськістю та міжнародною діяльністю МВС. «Особисто в мене претензій до пана Бута немає!», — пожартував хтось із керівників Управління «К» СБУ, який відмовився представитися й направив за офіційним запитом до пресцентру.

У силових структурах неофіційно зазначають, що ця справа мало цікава вітчизняним правоохоронцям, оскільки затримували Бута не на території України, отже, претензії до нього мають спецслужби інших країн — їм і карти в руки. Очевидно, спрацьовує тут і термін давності, бо чимало років спливло відтоді, як збройний барон вивозив військову техніку зокрема й з України. У Міноборони «УМ» зазначили, що нинішнє керівництво не має коментувати дії попередників, які закривали очі на танки, БТР і літаки, що на початку 90х років йшли з українських військових частин на кривавий експорт до «гарячих точок» планети. Відстежити діяльність Бута в Україні теоретично можливо — для цього військові радять підняти архіви митників та прикордонників. Втім, не виключено, що багато хто з колишніх владців не зацікавлений у тому, щоб «український слід» Віктора Бута, відомий спецслужбам США та держав ЄС, було викрито сьогодні.

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>