Ким ми були?

31.01.2008

Рядки цього документа прочитати непросто: його затер час. А втім, зміст зрозумілий. 25 жовтня 1917 року прокурор Полтавського окружного суду надіслав цю телеграму начальнику Роменської повітової міліції і застеріг, що в разі появи Леніна на території повіту його належить арештувати. Є й відповідь, датована десятим листопада: Леніна на території повіту немає, за даними, він у Петрограді.

 

Чому мав вождь пролетаріату з’явитися в Ромнах у дні жовтневого перевороту, — про це міг розповісти, певно, лише прокурор окружного суду. Нам же лишаються документи, які змушують замислюватися над перипетіями тих років; дізнаватися нове і переглядати власні погляди.

«Унікальність цієї виставки в тому, що за вісімдесят років панування однієї ідеологічно визначеної точки зору ми мовою документів подаємо іншу точку зору, іншу позицію, згідно з якою Сумщина постає перед нами в цілком іншому світлі», — говорить директор обласного краєзнавчого музею Владислав Терентьєв.

Виставка «Сумщина в період української національної революції 1917—1921 років» справді заперечує стереотипну думку, ніби ця земля одностайно підтримала радянську владу і не мала жодної національної ідеї. Більше того, кажуть дослідники, — вона була одним із центрів цієї ідеї і дала Україні цілу плеяду видатних українських героїв. Генерал Греков, члени українського уряду Павло Зайцев, Іван Литвиненко... А чи можна уявити українське відродження без глухівського Георгія Нарбута? Ось державні кредитні білети того часу — гривні ще тодішньої держави Україна: десяти–, сто–, п’ятсотгривневі купюри, зроблені за малюнками Нарбута. Тут і перші українські марки його роботи.

Сумщина зовсім не була антиукраїнською. На підтвердження — світлини мітингів. Улітку сімнадцятого на зібранні в Сумах було представлено весь тогочасний політичний спектр: більшовики, меншовики, есери... Вперше на мітинг винесено портрети Тараса Шевченка і гасла за незалежну Україну...

Фотографія мітингу 1917 року в селі Андріївка Роменського повіту свідчила: на прапорах були написи, які, втім, читалися важко. Вже у наші дні ретельна реставрація фото за відповідними технологіями дала змогу прочитати на стязі: «Хай живе вільна Україна!»

У той час на території нинішньої Сумщини активно діяли осередки «Просвіти». А 27 жовтня 1918 року вперше в Україні саме в Ромнах було відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку. На світлині серед групи людей його автор —скульптор Іван Кавалерідзе. Впізнали деякі інші обличчя: комісар Центральної Ради на території повіту Григорій Ващенко, письменник Микола Вороний, ніби — артистка Литвиненко–Вольгемут... «Ця світлина ще потребує дослідження, — каже Владислав Терентьєв, — адже на унікальному фото можна ідентифікувати й інших людей, цінних для історії».

«Радісна зустріч радянської влади», швидше, виглядала, як переворот, здійснений кадровими російськими та латиськими військовими. Раптовий арешт керівників усіх місцевих газет, виставлені біля найважливіших об’єктів караули, розпуск міської думи... Сумщина була окупована, і реакцією на цю радянську окупацію була поява понад ста повстанських загонів, останній з яких ліквідували десь аж у середині тридцятих років.

За хибні доктрини, що володіли «незрілими умами», цю землю карали: наприклад, за особистою вказівкою Леніна масово вивозили продовольство до Росії. А коли у Німеччині загинули відомі революціонери–комінтернівці, тут було здійснено каральні заходи. Так, зокрема, у Кролевці було страчено десятьох заручників. Причому, якщо дев’ять із них були відібрані з так званих куркулів, з буржуазії, то одна людина, яка загинула тоді, — цілком мирна, аполітична — інспектор шкіл. Що йому було поставлено у провину? Інтелігентність?.. Рішення про це приймали далеко не кращі й не найосвіченіші представники нашого населення.

Так, історію доводиться читати і перечитувати. Напередодні ювілею Сумщини, що відбудеться наступного року, робити це зовсім не зайве, як не зайве повертатися до розуміння самого себе.