«УМ» уже писала про намагання міської влади реорганізувати ЦМКЛ, звівши її до рівня районної лікарні. Згадували ми й про те, як з 2002 року триває епопея з корпорацією «Проміндустрія», яка отримала від лікарні 1 гектар землі в обмін на зобов’язання побудувати консультативну поліклініку, адміністративно–господарчий комплекс та відділення патологоанатомії. Минуло шість років, а інвестори так і не виконали своїх обіцянок. Хоча, за логікою Київради, рядовій районній лікарні не личить обзаводитися таким добром. Тобто згаданий гектар може бути використаний для інших цілей. Ба, навіть не один гектар, а й усі двадцять, якими у центрі міста володіє лікарня.

Подія викликала ажіотаж столичної публіки та широку полеміку в пресі. Не менш взаємним та непідробним був і інтерес Реріха до Києва — вперше художник побував на наших теренах у 1896 році. Поїхав глибоко вражений побаченим у київських соборах та монастирях: «Перед очима ще сяє Візантія золотом і смарагдом тканин, емалей... Повз нас проходять строкаті фіно–тюрки. Загадково з’являються величні арійці. Залишають згаслі вогнища невідомі мандрівничі... Коли суджено замість притупленої національної течії скластися чарівливому «неонаціоналізмові», то головним його скарбом буде велика давнина — вірніше: правда і краса великої давнини», — писав він.