Олександр Кіхтенко: ВВ мають бути для МВС рівноправним партнером, а не молодшим братом

25.01.2008
Олександр Кіхтенко: ВВ мають бути для МВС рівноправним партнером, а не молодшим братом

Сьогодні Верховна Рада має розглянути у першому читанні низку законопроектів, поданих Президентом, як невідкладні. Серед них мав бути і законопроект «Про Національну гвардію України», створення якої передбачено на базі Внутрішніх військ МВС. Втім, напередодні Комітет ВР з питань нацбезпеки і оборони відхилив цей законопроект, направивши на доопрацювання. Позиція профільного парламентського комітету викликала відверте здивування керівництва ВВ. Ексклюзивне інтерв’ю з цього приводу «Україні молодій» надав Командувач ВВ Олександр Кіхтенко.

 

Депутати чули тільки себе

— Олександре Тимофійовичу, законопроект, прийняття якого ВВ добиваються вже протягом трьох років, відхилено. Чому так сталося і що далі?

— Особисто я і керівництво ВВ підтримуємо законопроект, поданий Президентом на розгляд ВР, адже ми брали активну участь у його розробці. Протягом трьох років було чимало напрацювань, тож ми мали можливість визначитися зі змістом закону, який є дуже актуальним, бо систематизує ті нові завдання для Національної гвардії, які ВВ уже виконують. Так, була полеміка щодо назви. От і на профільному комітеті ВР дехто питав: чому гвардія має бути національною? Багато депутатів переймалися тим, хто, кому і як буде підпорядковуватися, хто контролюватиме, призначатиме–звільнятиме. Але ж це все форма, а я б на головне місце поставив завдання, які виконуватиме гвардія, бо саме вони є не формою, а змістом.

Саме тому я вважаю, що члени Комітету ВР ще повернуться до розгляду цього законопроекту, й ми ще спільно попрацюємо. А непорозуміння, які виникли в ході його обговорення потрібно найближчим часом узгодити. Сьогодні Внутрішні війська хотіли б бачити новий закон, де чітко визначений їхній статус, необхідний державі й народу.

— Водночас, голова профільного Комітету ВР Анатолій Грищенко вважає законопроект «сирим», каже, що у висновку Головного науково–експертного управління ВР були застереження.

— Застереження, які підлягають подальшому напрацюванню — це нормальна практика. Але чомусь ніхто не сказав, що загалом, висновок науково–експертного управління парламенту був позитивним! Мало цього, експерти рекомендували народним депутатам прийняти закон у першому читанні з подальшим доопрацюванням перед другим читанням. Таку процедуру проходять чимало інших законопроектів. Ми ж не відмовляємось доопрацьовувати. Але з причин, які я не хотів би коментувати, ці рекомендації управління не були враховані.

Паперові мішені, «проколи» з Курочкіним

— Противники законопроекту закидають вам, що гвардія не може бути військовим формуванням з правоохоронними функціями. Мовляв, небезпечно поєднувати військовий компонент з правом обмежувати права і свободи громадян.

— У них питання: чи Внутрішні війська є військовим формуванням, як і майбутній озброєний орган Національна гвардія? Так, Закон «Про оборону», уся нормативна–правова база свідчать, що ВВ є військовим формуванням. До речі, я вважаю, що Закон «Про оборону» потребує доопрацювання, бо там до ЗСУ віднесено армію, службу зовнішньої розвідки та інші військові формування. Чому про ВВ забули? Під іншими військовими формуваннями саме вони і є. Але якби це було чітко в законі прописано, ні в кого питань би не виникало. Ми ж користуємося статутами Збройних сил, у нас налагоджена система військової освіти. І взагалі, військовий статус, поєднаний із виконанням правоохоронних функцій, мають як аналогічні формування в пострадянських республіках, так і в Європі. Цей досвід ми серйозно вивчили і співпрацюємо із Національною жандармерією Франції, Цивільною гвардією Іспанії, карабінерами Італії, Республіканською гвардією Португалії тощо. Ці військові формування не обмежують права і свободи людини, а забезпечують нормальний демократичний розвиток держави.

Уже не кажу про те, що в особливий період — у військовий час, ВВ в загальній системі територіальної оборони держави приймають під охорону і оборону майже 700 особливо важливих державних об’єктів. У військовий час ми підпорядковані Міноборони, і це повинні знати колишні керівники цього відомства. Фахівці ВВ вчаться в навчальних закладах МО. Щоправда, ми їм за це платимо кошти. Тоді як у Франції, на досвід якої посилаються колишні міністри оборони України, керівник військового відомства зобов’язаний надавати освіту офіцерам жандармерії безкоштовно. Отже помиляються ті, хто має сумніви в тому, що ВВ не є військовим формуванням.

— Натякаєте, зокрема, й на екс–міністра оборони Гриценка?

— Не обов’язково. Скажу так: загальновідомо, що Національна гвардія вперше була створена в Україні ще у 1991 році саме на базі ВВ. Свого часу гвардією керував нинішній народний депутат й колишній міністр оборони Олександр Кузьмук. І тепер у нього теж виникли сумніви, мовляв, не може Національна гвардія бути військовим формуванням. Вибачте, а як же ви тоді створили в 90–х роках це військове формування на невійськових частинах ВВ? Незрозуміло. Не вважаю, що це тема для дискусії, тут потрібні оцінки правові й наукові, після чого варто ставити крапку.

Окремо зазначу: ми не обмежуємо прав і свобод, а конвоюємо підсудних та затриманих, обмежуємо доступ на АЕС, важливих об’єктів ВПК, охороняємо громадський порядок, затримуємо злочинців і надаємо реальну допомогу міліції. Чи треба ці завдання сьогодні виконувати в державі? Безперечно. І ми виконуємо ці завдання професійно: у нас немає втеч, наші бійці не паперові мішені конвоюють і в нас немає таких «проколів», як із вбивством Курочкіна — бо маємо іншу ніж у міліції систему конвоювання, може жорсткішу, але виправдану й перевірену роками.

Родзинка від Президента та неадекватний Цушко

— До речі, про міліцію. Спочатку законопроект розроблявся за підтримки МВС, але відбулася трансформація: гвардію створюють не при міліцейській «Альма–матер», а як окрему силову структуру, безпосередньо підпорядковану Президенту. Чому?

— Дійсно, родзинкою цього законопроекту є те, що ВВ виводяться із системи МВС. Але гвардія не підпорядковується Президенту, а командувачу НГ, який несе повну відповідальність за виконання покладених завдань. Але повноваження Президента теж чітко визначені: він призначає і звільняє з посади командувача, здійснює контроль за діяльністю гвардії тощо. Контрольні функції матиме і парламент. До речі, ще 27 травня, згідно з указом Президента про підпорядкування ВВ главі держави, ми з МВС лише співпрацюємо, не більше. Наразі ми провели аналіз власної службової діяльності й побачили, що завдання, які ми виконували в інтересах МВС, так і виконуються в повному обсязі. Навіть покращилися окремі показники. Але, на жаль, гвардія як майбутнє військове формування з правоохоронними функціями викликає якусь незрозумілу тривогу, мовляв, от використають її проти демократії. Та ні! Такого бути не може! Навпаки, вона стане інститутом для підтримання демократії в державі. Тому ця сила має бути в руках глави держави, а не одного з міністрів. І вже не буде таких неприємних фактів, як штурм Генпрокуратури у травні 2007 року.

— Отже, «родзинка» виникла саме завдяки цьому неприємному факту?

— Так, дійсно, неадекватний вчинок попереднього керівника МВС Василя Цушка відіграв свою роль. Це прискорило прийняття цього закону. І особовий склад ВВ, і особисто я, і керівництво МВС є свідками того, як Василь Петрович намагався провести лінію на обслуговування однієї–двох політичних сил і протиставити ВВ Президенту. І це не голослівно. Є підтвердження: неадекватні, м’яко кажучи, розпорядження МВС, видані нам, незрозумілі сигнали «Фортеця», «Хвиля».

Про приємніше для Луценка та ментальність підпорядкування

— Зрозуміло. А нині з боку керівництва МВС немає якихось ревнощів через те, що ВВ йдуть у самостійне плавання? Тим більше що нинішнє керівництво МВС, навпаки, не проти приєднати до себе ще й пожежників та прикордонників.

— Відповім так: керівник МВС Юрій Луценко знає можливості ВВ, з цим він розібрався ще під час першої каденції на посаді міністра. Спочатку хотів їх скорочувати, а потім зрозумів, що на ВВ варто покладатися — згадайте започатковане тоді антикримінальне відпрацювання Донеччини й Закарпаття, забезпечення курортного сезону тощо. Я розумію, що Юрію Віталійовичу хотілося б мати ВВ у підпорядкуванні МВС, але він — політик, людина, що мислить ширше за рамки свого відомства, тож, думаю, чудово розуміє, що ВВ виконують завдання не тільки в інтересах одного МВС, а багатьох міністерств і всієї держави. І що краще? Співпрацювати на рівних чи бути в позиції молодшого брата? Думаю, що перший варіант приємніший і для МВС, і для Національної гвардії.

Упевнений, що створення гвардії не позначиться негативно на якості несення служби, а навпаки. І вже ніхто з керівників МВС не зможе зловживати службовим становищем у питаннях застосування нашої сили. Але в питаннях охорони громадського порядку чи екстрадиції міністр внутрішніх справ буде мати певні важелі щодо нас, він же їх не позбавляється. А відповідальність за виконання завдань ми несемо не лише перед ним, а й перед МЗС — охороняємо посольства і консульства, перед Мінпромполітики — охороняємо об’єкти ВПК, перед Мінпалива і енергетики — охороняємо АЕС, ядерні інститути. В інтересах Генпрокуратури та Верховного Суду забезпечуємо функціонування судової гілки влади, конвоюємо засуджених, підслідних. Тобто працюємо в інтересах усієї держави, а не одного міністерства. Просто у нас, мабуть, своє ментальне розуміння підпорядкування. Якщо в Європі підпорядковуються для того, щоб виконувати завдання і працювати на державу, то у нас, в Україні, одразу вираховують, як хто кого призначатиме, яким чином зніматиме і де відбуватиметься співбесіда з претендентом.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>