Палац шляхетного призначення

У 1952 році уряд України прийняв рішення спорудити в Києві сучасний Палац культури, який би став одним з найбільших культурно–просвітницьких закладів країни. Незважаючи на повоєнні труднощі, на його будівництво були виділені солідні кошти. Архітектори, які працювали над цим проектом: Заворов, Черкаський, Кульчицький та інші — отримали завдання максимально відтворити зовнішній вигляд колишнього Інституту шляхетних дівчат, на місці якого мав вирости красень–Палац. При цьому треба було добудувати велику театрально–концертну залу на 2200 місць, приміщення, де б могли працювати мистецькі колективи, технічні служби тощо... Будівництво дуже швидко вийшло на всеукраїнський рівень: на будмайданчику з лопатами та у спецівках можна було зустріти як тисячі простих киян, так і відомих акторів — Амвросія Бучму, Гната Юру, Мар’яна Крушельницького, літераторів — Володимира Сосюру, Максима Рильського, Андрія Малишка, композиторів — Льва Ревуцького та Бориса Лятошинського...

Першими гостями Палацу стали депутати Верховної Ради, які 24 грудня 1957 року зібралися на ювілейну сесію Верховної Ради УРСР. За рік установу передали республіканським профспілкам — Палац став потужним патріотично–масовим, культурно–просвітницьким та естетичним центром, аналогів якому в Україні не було. «Першими заходами нашого Палацу, які стали традиційними, були новорічні свята для дітей, — розповідає директор Володимир Олянюк. — У перші ж роки функціонування Палацу з’являються клуби за інтересами, відкриваються народні університети, починають працювати Республіканська бібліотека, яка діє й зараз і має у своєму фонді 80 тисяч примірників, колективи художньої самодіяльності». До одного із них, хору хлопчиків «Щедрик», Володимира Олянюка привела мама. Отож можна говорити про те, що саме у цих стінах Володимир Михайлович виріс як у прямому, так і в переносному значенні: він працював освітлювачем, потім, по закінченні інституту — інструктором, завідувачем театрально–видовищним відділом, а 1985 року очолив тодішній Жовтневий палац.

Своє призначення ця установа виправдовує щодня: тут проводять фестивалі, творчі вечори, капусники, театралізовані свята, КВНи, міжнародні симпозіуми, семінари, з’їзди тощо. (Зокрема, у травні тут пройдуть щорічні збори Європейського банку реконструкції та розвитку). Історія та діяльність Палацу була і залишається настільки насиченою, що свого часу адміністрація прийняла рішення створити музей. Для його фондів відведено окрему кімнату, дещо з архівів експонується зараз у фойє на спецільній виставці, присвяченій його 50–річному ювілею. З афіш та програмок посміхаються найвідоміші актори та музиканти, які свій шлях у велике мистецтво починали саме зі сцени Палацу мистецтв. Десять років тому Палац уклав угоду про оренду з кінотеатром «Кінопалац», який працює зараз у Малому залі. Саме тут уперше в Україні була встановлена система «dolbi–digital». А свого часу знаменитий французький режисер Режис Варньє для зйомок фільму «Схід–Захід» обрав саме інтер’єри Палацу мистецтв.

Сьогодні ця установа відома як Міжнародний центр культур і мистецтв профспілок. Тут працює дев’ять творчих колективів, які мають прекрасну репутацію, були на гастролях в Італії, Франції, Німеччині, Канаді, Японії, США, Португалії, Польщі, Угорщині... Сьогодні вони складатимуть «Величальну Жовтневому палацу» — саме так називається ювілейний благодійний вечір з нагоди 50–річчя. «В урочистому вечорі візьмуть участь співачка Надія Крутова–Шестак, яка займалася в нашій вокальній студії, — розповідає Володимир Михайлович, — олімпійська чемпіонка Ірина Дерюгіна та народна артистка України Аніко Рехвіашвілі, які відвідували наші танцювальні студії, директор Національної опери Петро Чуприна, диригенти Володимир Кожухар та Владлен Власенко — свого часу вони працювали в нашому Палаці...» Афіша ювілейного вечора виглядає справді респектабельно: Володимир Гришко, Ада Роговцева, Володимир Данилець і Володимир Мойсеєнко, Олександр Злотник... Кошти, що будуть зібрані від проведення цього вечора, колектив МЦКМ вирішив переказати Київському осередку ветеранів сцени.