Глевкий аравійський млинець

Як уже повідомляла «УМ», за підсумками 24–годинної кільцевої гонки в Дубаї українська команда Chervonenko Racing посіла 66–те місце. Екіпаж під українським прапором стартував на цьому престижному ралі вперше, а загалом у столиці ОАЕ змагалися 87 екіпажів із 25 країн світу. Про деталі перегонів їх учасники розповіли на прес–конференції в Києві.

Обіцянки–цяцянки

Дебютуючи на такому високому рівні, представники України не знітилися в товаристві досвідчених суперників, серед яких було навіть п’ятеро колишніх пілотів «Формули–1». Про свої далеко не аматорські наміри наші співвітчизники заявили під час тренувань. За результатами розминки вони посіли шосте місце в своєму класі (SP1) і 38–ме — в абсолютному заліку. Проте вже тоді про себе дали знати технічні несправності.

Екіпаж української команди складався з п’ятьох спортсменів — українців Євгена Червоненка (колись — професійного гонщика, бізнесмена, екс–міністра транспорту, а тепер — глави Нацагентства з підготовки до Євро–2012), Олександра Салюка, Володимира Кондратенка, литовця Сауліса Гірдаускаса та латвійця Раймонда Кісієлса. Усі вони по черзі відбували двогодинну зміну за кермом.

Перейнявши естафету від партнера, Раймонд кілька разів просив по рації тренера замінити гуму. Річ у тім, що пройшов невеликий дощ, а шини українського авто були розраховані на суху погоду. Однак тренер не задовольнив прохання пілота — вирішили чекати «перезмінки». Як наслідок — результат гонки виявився не надто втішним. Машину нашої команди «посунули» з траси, і вона врізалася у відбійник. Аварія звела нанівець дев’ять годин напруженої роботи. Пізніше було витрачено ще чимало часу на усунення дрібних несправностей.

Загалом, за словами Червоненка, у боксі машина провела третину гонки. Це, звісно, не найкращим чином позначилося на психологічному стані команди. У такому невтішному «букеті» несправностей пан Євген вбачає свою провину: «Треба було натиснути на бельгійських механіків і литовських тренерів, які обслуговують наш екіпаж. Адже проблеми з коробкою передач давалися взнаки ще в листопаді. Я ж повірив їхнім обіцянкам, що до змагань усе буде працювати, як слід...».

Незайвий досвід

Але головне досягнення українців полягає в тому, що вони все–таки дісталися фінішу, набувши колосального досвіду. Зокрема, для наших гонщиків стало новиною, що в марафоні дозволяється обпиратися на іншу машину, яка йде по внутрішньому радіусу. «Ця дисципліна шокувала мене, — зізнається Олександр Салюк, за плечима якого 26 років спортивного стажу. — Організм дуже виснажується. Постійно думаєш, як не завадити іншим екіпажам і зберегти неушкодженим своє авто. Плюс до цього погодні умови, нічний час гонки без ефективного освітлення... Не сумніваюся, що наступного разу на подібних стартах ми виступимо більш вдало й дамо бій лідерам».

Приємним відкриттям на змаганнях у Дубаї став молодий Володимир Кондратенко, який вперше їхав за команду. І колеги, і тренери задоволені його дебютом. «Не маючи досвіду перегонів на довгих дистанціях, я не намагався розвинути максимальну швидкість. Моїм завданням було передати автомобіль наступному пілоту в робочому стані», — каже Володимир.

У цілому ж президент Федерації автоспорту України Євген Червоненко задоволений участю команди в марафоні: «Вважаю, що для першого разу виступили нормально. Траса була дуже складною — небезпечні повороти, які долали на шаленій швидкості. Та на зло долі ми дісталися фінішу. Якби не технічні негаразди, у своєму класі змагалися б за місце в трійці, а в загальному заліку — у двадцятці».

Нині головне завдання української «п’ятірки» — відремонтувати авто «Рено Меган» вартістю близько 200 тисяч євро. Спираючись на попередній негативний досвід, машину для реконструкції відженуть на завод–виробник.

Ірина ГОЛІНЬКО