Пауелл на тонкому московському льоду

29.01.2004

      На самому початку візиту держсекретаря США Пауелла було заявлено, що він прибув до Москви «обговорити питання війни і миру у всьому світі». Але насправді розмови точилися навколо американсько-російських відносин та відносин Росії зi своїми сусідами.

      Сьогодні на лінії Москва—Вашингтон спостерігається певне охолодження, викликане дещо різним баченням двома столицями подій в Іраку, Грузії та самій Росії. В останньому випадку йдеться про гальмування демократичних процесів у Росії, зокрема про арешт провідного російського бізнесмена Михайла Ходорковського, в якому Вашингтон вбачає політичне підгрунтя. Позавчора в інтерв'ю радіостанції «Ехо Москви» Колін Пауелл максимально делікатно, для уникнення можливих звинувачень у спробі втручання у внутрішні справи Росії, сказав: «Як у розмові з друзями, які просто обговорюють деякі питання з колегами, я вважав за необхідне висловити певне занепокоєння стосовно питань свободи преси, доступу до ЗМІ тих, хто балотується у виборні органи влади».

      Ще до початку візиту Пауелл хотів нагадати російському керівництву про його обіцянки вивести свої війська з Грузії. Але позавчора, впродовж другого дня переговорів, тон Пауелла став більш примирливим, стало зрозуміло, що «нова Грузія» Михайла Саакашвілі, безпосередньо з президентської інавгурації якого Пауелл і прилетів до Москви, Вашингтону дорога, але Росія — велика і псувати з нею відносини також не варто. Тож Пауелл заявив, що Москва і Тбілісі самі повинні визначитися з питанням термінів виведення російських баз. І ще більше додав меду, коли пообіцяв: «У майбутньому Росія буде мати можливість отримувати контракти і субконтракти на розробки родовищ нафти в Іраку». Росіянам варто лише набратися терпіння та зачекати, коли в червні буде створено «новий повноцінний уряд Іраку». Пауелл також відсік ще одну подразливу для Росії тему, коли назвав чеченську проблему «внутрішньою справою Російської Федерації». І висловив при цьому сподівання, що російська сторона «буде вирішувати її політичними методами, виходячи з необхідності дотримання прав людини та міжнародних законів».

      Пауелл в інтерв'ю «Ехо Москви» торкнувся іншої подразливої для Москви теми — передислокації американських баз із Німеччини до колишніх країн-членів Варшавського договору (йдеться про Польщу, Болгарію та Румунію). Пауелл у примирливому тоні заявив, що нові американські бази в Європі не становитимуть загрози для Росії та що чисельність американських військ у Європі буде скорочуватися. Він нагадав, що в роки «холодної війни» США тримали в Європі 300 тисяч своїх військовослужбовців, а нині їх менше 100 тисяч. Держсекретар США наголосив: «Ці нові бази не будуть становити армію, яка оточить Росію». І додав, що не варто розглядати це питання в колишньому дусі «холодної війни».

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>