Черевички для Пера Ноеля

26.12.2007
Черевички для Пера Ноеля

Святкову ялинку перед Нотр Дам де Парі встановили за місяць до Різдва.

Новий рік наближається до Парижа ще пахучішим, аніж зазвичай, ароматом круасанів і гарячого шоколаду. Туристам на Єлисейських полях ніби медом помазано. Традиційні французькі солодощі тут замовляють у кожній кав’ярні. Нестримний аромат ванілі і какао навертає в армію ласунів навіть тих, хто звик лишатися байдужим до «кулінарних вибриків». Єлисейські поля тонуть у вогнях. Із початку грудня і аж до 20 січня оспівані романтиком Джо Дассеном Shamps–Elysees спалахують яскравим світлом, щойно перші сутінки м’яко лягають на тротуари. Кожне дерево переливається різнобарвними гірляндами, Тріумфальна арка в особливій ілюмінації... Так багато світла і посмішок на головній магістралі французької столиці можна зустріти, напевне, тільки зараз. Здається, тут немає чужих: випадкові перехожі посміхаються тобі як давньому знайомому, опівночі під звуки феєрверків тут освідчуються закохані, а ділові люди забувають, що «валізи проблем» вперто чекають вдома на їхнє повернення. У Парижі можна дозволити собі все. Навіть не перейматися швидкоплинністю щастя. Особливо — під Новий рік.

 

«Тримайте шарф, месьє!»

Новий рік промовляє з телеекранів і рекламних постерів, загострюючись ажіотажем передноворічних знижок і лихоманкою подарунків. Парижани скуповують все, що можна подати як святковий презент, і менеджмент як великих універмагів, так і маленьких крамниць перетворює традиційно вихідну неділю на день шаленого шопінгу. Вітрини волають про небачені знижки, покупці радо пристають на пропозицію купити «як ніколи дешево» інколи й не конче потрібну річ. Але хто ж знає, коли ще трапиться така «слушна нагода»? Продавці пакують подарунки у формі величезних цукерок, додаючи туди жменьку цукерок справжніх, присмачуючи процес святковими побажаннями і жартами.

У «Галері Лафайєт» — одному з найбільших паризьких універмагів — не проштовхатися. Елегантні мадам активно порпаються у контейнерах з різним крамом, над яким здіймається табличка з ціною «нижче нікуди». «Мені б ще хустинку», — якось ніби спантеличено промовляє жінка, тримаючи в обох руках яскраві пакунки.

— А де Сесіль?

— Вибирає біжутерію.

— І досі?!

На касах черги, у просторих холах динаміки розбавляють рій людських голосів різдвяними пісеньками, під які хочеться пританцьовувати, особливо оббігавши всі поверхи у пошуках необхідних подарунків. Сивочолому месьє в окулярах привітна дівчина на касі пропонує дістати іншу кредитку, бо на запропонованій коштів недостатньо. Його довгий бордовий шарф ось–ось впаде на підлогу... «О–ла–ла», — традиційно, на французький манер, промовляє покупець, з надією озираючись у пошуках дружини. А сам, мабуть, думає: «І коли цьому святу кінець...»

Із двох свят — різдвяного й новорічного — французи активніше відзначають Різдво. Тож і подарунки, відповідно, готують саме до свят–вечора, чи то пак святкової вечері, яку тут називають «ревейон». Ревейон — пробудження, що символізує не лише народження Сина Божого, а й новий день, і духовне оновлення людини.

— На Різдво французи купують дітям «суттєві» подарунки — те, про що малі мріяли впродовж року і, за ідеєю, мали б заслужити гарною поведінкою і навчанням, — розповідає колишня киянка Алла Лазарєва, яка одинадцять років живе в Парижі. — Дорослі ж, як правило, домовляються, що саме вони хотіли б мати до свята. Зрештою, як і в Україні зараз.

У родині Алли Лазарєвої, директора Інституту масової інформації, й Алена Гіймоля, журналіста газети «Ля Круа» — двійко дітей. «Малі замовили до свята іграшки — на те вони і діти, — сміється Алла. — Жан–Богдан хотів машинки, а Маріанна–Жюлі мріяла про палац для ляльки Дори. Черевички від Дори ми подарували їй минулого разу. У дітлахів своя мода».

Трирічна Маріанна–Жюлі знає, що Пер Ноель — французький Дід Мороз — навідується тільки до слухняних дітей. І залишає подарунки у дитячих черевичках. Їх треба поставити біля ялинки, або перед каміном, і чекати. А ще в Пера Ноеля є компаньйон — Пер Фуетар, дід із різками, який нагадує Перу Ноелю, як дитина поводилась упродовж року, і на що заслуговує насамперед — на подарунок чи екзекуцію.

Шматочок колоди, сіль ву пле

Різдво для французів — свято родинне. Це Новий рік можна зустріти і в колі друзів, і мандруючи на Північний полюс, але ревейон — то святе. Готуються до нього ретельно і з любов’ю. Ялинка — звісно, символ. На площі біля Нотр Дам (собору Паризької Богоматері) її прикрасили ще наприкінці листопада. Але свято народження Ісуса у французів символізують насамперед креш (creshe) — різдвяні ясла. Маленьким макетом, що зображує сцену появи Христа (по–нашому — шопка) прикрашають оселі. Макет заповнюють фігурками святих. Колись французькі ремісники цілий рік чаклували над креш: біблійні святі, пастухи, Марія. Фігурки вражали яскравістю і розмаїттям кольорів, традицію їх виготовлення передавали з покоління в покоління. І продавали щороку впродовж грудня на різдвяних ярмарках у різних містах країни.

Так відбувається і нині. Крім того, дім французи прикрашають квітами, а над вхідними дверима вішають гілку омели. Вона принесе наступного року удачу. У Парижі майже в кожному районі працюють передноворічні базари. І поряд з ялинковими прикрасами там продають омелу — символ успіху і достатку.

До речі, ви знаєте, що колоди також бувають смачними? Якщо не вірите — сіль ву пле до Франції на Різдво. «Різдвяна колода» — традиційний шоколадний торт — неодмінний елемент святкового столу. Французьке телебачення мене зачарувало... Важко сказати, на що частіше натрапляла, вмикаючи TV5, — на випуски новин чи передсвяткові посиденьки зі знаменитостями, які наввипередки ділилися власними кулінарними секретами. Мушу визнати — «хітом сезону» на каналі був «буш де Ноель» (різдвяна колода). А в продуктових супермаркетах цими днями на полицях не залежувались ні цукор, ні борошно, ні десертні інгредієнти, які можна припасувати в ролі листочків, трояндочок і шоколадних каштанів, які вкривають солодку «колоду» на різдвяному столі кожної французької родини.

— Крім того, святковий стіл парижан неодмінно передбачає устриці, страву із свіжозасоленою сьомгою, паштет із гусячої печінки і класичного різдвяного фаршированого індика, — ділиться «французьким досвідом» Алла.

Кожен регіон, щоправда, увиразнює святкове меню. Якщо на північному сході Франції не мислять Різдва без смаженого гусака, то в Бургундії традиційного індика начиняють каштанами. У Бретані готують гречані оладки зі сметаною, а в Провансі на ревейон подають 13 десертів, обігруючи Біблійний сюжет.

Урочисто зустрівши мить народження Христа, французи залишають трохи «ентузіазму» і для Нового року. Хоча святкують його значно стриманіше, ніж це звикли робити у нас. Звичайно, знамените французьке шампанське має бути відкорковане вчасно, а друзі й родина отримати свою порцію душевних привітань, як і належить. І кожен винороб (а у Франції вино, напевне, не виготовляють тільки ледачі й украй зайняті) неодмінно вип’є на брудершафт з діжки власного хмільного напою. Але вже другого січня французи виходять на роботу, і їм важко збагнути, що таке «постсвятковий синдром» і як можна відпочивати цілий тиждень, занедбавши десятки справ.

Вогні Ейфеля й обійми меланхолії

Ейфелевій вежі не потрібно чекати новорічних гірлянд, аби виглядати ошатніше. Символ Парижа щовечора запалює свої ліхтарики, приваблюючи туристів, яких, щоправда, особливо й припрошувати не треба. У знаменитий ресторан на самому вершечку вежі потрапити непросто — слід резервувати столики заздалегідь. Колись тут любив обідати Мопассан, бо тільки звідси «не бачив цієї потвори» (і за що письменник так не любив конструкції талановитого Ейфеля?). Про те, щоб пробитися у ресторан вежі на Новий рік, і говорити смішно.

Мої знайомі неодноразово намагалися перетнути там кордон років під символічні дванадцять ударів годинника, але потім облишили цю затію. Хоча багато разів поспіль зустрічають Новий рік у Парижі. «Я цілий рік відмовляю собі у багатьох витратах, проте заощаджувати легко, знаючи, що на тебе чекає Париж», — зізнається Ірина. У Парижі, каже вона, нескладно відшукати ресторанчик, де у святкову ніч почуватимеш себе членом великої багатонаціональної родини. І перші кроки у році новому так романтично зробити, прогулюючись уздовж Сени, випивши «шардоне» із пластикової склянки, яким пригощають абсолютно незнайомі люди. Або, забрівши на Монмартр, замовити художнику портрет власного щастя. Бо в Парижі у новорічну ніч усі почуваються щасливими. І вуличні продавці смажених каштанів, і музиканти в підземних переходах, і навіть «клошари» — паризькі бездомні, які запропоноване незнайомцями бургундське вино дегустують із меланхолійним шармом. «Вон ани, мадемуазель», — вдячно кидають на прощання. Щасливого Нового року...

Юлія КОСИНСЬКА
  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>