Рекламний рейтинг трагедій

Особливості українського телепростору в тому, що він цинічно­технологічний. Ідеться як про технологічний цинізм, так і про цинічну технологію. Посмак трагізму технологічного, помножений на посмак трагізму історичного, загострив вже добряче замусовану проблему — як етичну, так і моральну. А трагізм подієвий, як ніщо інше, загострює і проблему чистоти стилю. Невже коли ховають шахтарів Донеччини, то на Луганщині цілком нормальним в той день вважається гей­шабаш якогось «баріса маісєєва» в Сіверськодонецьку?! Хоча подібні концерти в подібний час формують неабияку ауру самої споруди, котра прославилася автономістською істерією на весь світ. А особливо в час, коли сірководневий запах «Сіверськодонецька­2» із гуркотом закреслює будьякі помисли про «ширку», або ж — «широку каоліцію», подібні концерти виглядають як запланована технологія.

Трагедія завжди загострює як відчуття несправедливості, так і відчуття всезагального безстилля. Ну скажіть, як має сприйматися найвідвертіше, найтрагічніше відео, що час від часу переривається рекламними вставками шоколаду або предметів гігієни?! Якщо рекламний рейтинг за умови присутності у студії Президента, як правило, зашкалює, то перебивання рекламою подібного ефіру, швидше, стосується президентського протоколу. Тобто якщо патронатні служби вважають за норму перебивання прямого ефіру з Президентом, то не цілком допустимо зважати на засилля реклами у дні скорботи.

У дні загальнонаціональних траурів тональність електронних ЗМІ повинна бути уніфікованою. Потрібен особливий список музичних творів, відео­ та візуалізованих об’єктів. За всі роки незалежності жодна, як з урядових інституцій, так і недержавних організацій чи продюсерських агенцій, так і не спромоглася запропонувати суспільству інтегровану, тематично вивірену модель Дня жалоби. І це не тільки питання звукоряду. Це і питання відео, і стилю одягу, і лексики врештірешт.

Трагедії як ніщо інше загострюють і питання національної ідентичності. Ти запалюєш свічку у вікні — ти свій, ти глумишся з пам’яті безневинно загиблих шахтарів — ти чужий. Уявити присутність Осами бен Ладена у студії каналу АВС 11 вересня ми не можемо, а якісь «есниченки» та «евченки» у студії одного з каналів глумитися з памяті українців можуть. І це вже не питання свободи слова.

Саме в часи трагедій відчуття солідарності всього народу є настільки вражаючим, що бездіяльність держави в площині захисту моралі виглядає ще випуклішою, і тим огиднішою. От існує Рада з питань культури й духовності ім. Жулинського. Так собі, сидять люди — бульки пускають по майстернях та всіляких інших робітнях. А комісія з питань захисту моралі? Назвали б її «із захисту маралів»! Тільки наявність у владі самого лише віцепрем’єра з гумпитань якогось Табачника перетворює всю державну політику в антидержавну. Подібні типи покликані донищувати ті рештки ідентичності, котрі не донищили ні імперія, ні комунізм. Новітня ідентичність повинна виформовуватися без рабського супроводу. Супроводу рабської символіки. Люди боятимуться говорити правду про голодомор доти, доки з центральних майданів українських міст не прибереться останній ленін­дзержинськийпостишев і т.ін., доки остання вулиця найостаннішого містечка носитиме рабський топонім. А то якої системи координат триматися медійникам, особливо телевізійникам та ефемерним ефемникам, коли у держави нема жорстких правил щодо самої себе?

Стильність — це в першу чергу відсутність тверджень, що заперечують одне одного, в одній площині і в одному часі. Один оркестр не може одночасно грати весілля і похорон. Тому потрібні радикальні поправки як до закону про рекламу, так і до всього комплексу законів, що стосуються інформпростору.

Нинішня націотворча місія Президента Ющенка, його делікатність та чесна принциповість у питаннях Голодомору є більш ніж повчальними для цілої когорти змишілих політиків.Тому для всілякого роду формувальників національного інформаційного простору, простору духовної самореалізації нації питання етики та моралі на тлі девальвування сьогочасних героїв, у більшості своїй переважно політиків, приклад Президента в саме ці поминальні дні повинні стати більш ніж моделлю повсякденної поведінки. І саме в цей час. І саме за цих обставин.

Володимир ЦИБУЛЬКО

письменник, політолог (tsybulko.com.ua)