Навіть найзатятіші фани перелічених у заголовку естрадних зірок навряд чи знають про їхню любов до невеликого обласного центру на заході України та «підпільні» приїзди туди винятково для спілкування та релаксу. А пояснюється все, в принципі, дуже просто. Саме у Тернополі живе і працює наразі директором нічного клубу «Доміно» красива й талановита (в минулому — танцівниця, ударниця відомої групи «Електроклуб», хореограф, керівник театру моди) жінка Олена Мельник, дружина вихідця з Тернопільщини й одночасно досить відомого в естрадних колах Москви композитора і виконавця Анатолія Мельника. У зв'язку з нинішньою професійною діяльністю Анатолій постійно в роз'їздах, але його дружині вдається підтримувати вдома ідеальний затишок. Недарма так люблять приїжджати до Мельників у Тернопіль їхні супервідомі друзі. В будиночку біля Івачівського озера під Тернополем з великим задоволенням, хоч і не дуже часто, відпочивають — рибалять, полюють, смажать шашлики і таке інше — й Ірина Аллєгрова, й Леонід Агутін, й Ігор Ніколаєв (його нинішня кохана Анжела Кулаковська, до речі, є давньою подругою Олени Мельник, вони разом виступали у вже згадуваному «Електроклубі»). Подобається у Тернополі і співачці Тетяні Овсієнко, яку з подружжям Мельників познайомив її чоловік, екс-тернополянин Володимир Дубовицький.
Як розповіла Олена Мельник кореспонденту «УМ», її знамениті друзі почуваються у селі під Тернополем дуже навіть комфортно, смакують здорову натуральну їжу і залюбки демонструють власні кулінарні таланти. Аллєгрова, виявляється, «робить божественні салати, майже з нічого може створити смачний тортик і навіть уміє дуже швидко спекти хліб». Спиртного естрадні знаменитості, за Олениними словами, під час відпочинкових «гастролей» майже не вживають, хіба небагато горілки «Російський стандарт», яку Анатолій Мельник «про всяк випадок» спеціально привозить з Москви. Або ж, зрідка... якісної місцевої самогоночки, якою завжди готові пригостити зірок мешканці села Гадинківці, сусіди Мельників по їхньому заміському будиночку.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
