Євген Корнійчук: Литвин — як мавпа, що дивиться на двох тигрів

Президент Ющенко поставив, як відомо, низку вимог перед учасниками формування майбутньої парламентської коаліції. Відтак БЮТ та «НУНС», засукавши рукава, взялися за розгляд президентських пропозицій. Хоч яку б хорошу міну при цій вельми непростій грі робили б політики, очевидним є те, що процес іде досить болісно. Лідер Української соціал–демократичної партії Євген Корнійчук (номер 10 у виборчому списку Блоку Тимошенко) на запитання, чи існує взаєморозуміння між його політичною силою та партнерами з «Нашої України», відповідає ствердно, але з тяжким зітханням. Тимошенко готова пристати на пропозиції Віктора Ющенка. Власне, від цього значною мірою залежить і доля коаліції, і власна прем’єрська доля самої леді Ю. На момент, коли відбувалась зустріч кореспондента «УМ» з Євгеном Корнійчуком, робочі групи з БЮТ і «НУНС» опрацьовували три напрями: діяльність нового Кабміну, регламент діяльності коаліції та першочергові законопроекти, які Президент України має намір винести на голосування перед парламентом VI скликання.

«У Тимошенко прекрасний настрій, а Ющенко з Кабміном трохи зачекає»

— Пане Євгене, що чути нового із засідань робочих груп БЮТ і «НУНС»?

— Ми закінчили роботу над коаліційною угодою. Це фактично розширення тієї угоди, яка була підписана в лютому, а потім ще раз підписана вже в новому складі — коли до «Нашої України» приєдналася «Народна самооборона». Ми суттєво доповнили цей документ, оскільки в нього увійшли зобов’язання двох політичних сил — БЮТ та «НУНС», взяті під час виборів. Включили в нього певні позиції щодо діяльності коаліційного уряду і назвали програму «Український прорив: влада для людей, а не для політиків». «Наша Україна» наполягла, звісно, на скасуванні депутатської недоторканості (це їхня частина зобов’язань), а ми наполягли на тому, щоб виплатити вкладникам протягом двох років борги Ощадбанку СРСР, зупинити призов на строкову службу, прийняти закон про судоустрій — з тим, щоб підвищити відповідальність суддів і, можливо, закласти основи їхньої виборності... Ця угода вже парафована експертами з обох сторін, складено протокол розбіжностей, на подолання яких, я думаю, керівникам БЮТ і «НУНС» достатньо буде десяти хвилин. Цей документ і ляже в основу програми діяльності майбутнього уряду.

— Якщо між вашим блоком та «НУНС» існує таке взаємопорозуміння, то чи не поквапилась Юлія Володимирівна з нагадуванням Віктору Андрійовичу про те, що в разі її перебування в опозиції вона розпочне підготовку до президентських виборів?

— Вона дійсно зробила таку заяву в інтерв’ю одному польському виданню, після чого ця заява була розповсюджена в Україні. Але якраз на цей момент всі проблемні питання вже були зняті, і Юлія Володимирівна перебувала в чудовому настрої. В робочому — хочу підкреслити! — настрої... Мабуть, цей наголос було зроблено для того, щоб зайвий раз наші виборці почули, що ми стоятимемо на наших програмних засадах і виконуватимемо взяті на себе зобов’язання. Зокрема, й стосовно того, що коаліцію ми будемо створювати тільки з «Нашою Україною» і ні з ким іншим.

— Блок Тимошенко неоднозначно сприйняв намір Президента підпорядкувати собі силовий блок. Як на сьогодні розв’язане це питання?

— Це не було якесь гостре неприйняття. «Наша Україна» і раніше висловлювала побажання отримати можливість призначати силових міністрів. Ми до цього поставилися з розумінням. Значно важливіше зараз витягти економіку з тієї прірви, в яку вона падає...

— Ішлося про підпорядкування Президенту і МВС...

— Щодо цього, то тут скоріше є не неприйняття, а юридичне розуміння того, що така норма можлива тільки внаслідок змін до Конституції. Тобто зараз про це говорити ще зарано. Можливо, з часом такі зміни справді будуть внесені, і Президент зможе підпорядкувати собі силові органи.

— Як? У демократичної коаліції немає 300 голосів.

— Ми наголошуємо на тому, що готові співпрацювати — не в форматі коаліції! — з усіма політичними силами в парламенті, якщо вони готові підтримати наші програмні засади. Приміром, у комуністів є низка соціальних ініціатив, щодо яких наші погляди збігаються.

— Тобто ви вважаєте, що ситуативна конституційна більшість може з’являтися в парламенті час від часу?

— Так. Я знаю, що і в «Регіонах» є частина прагматично налаштованих депутатів, які не зацікавлені в конфронтації, а зацікавлені в розвитку бізнесу та економіки. Намагатимемося знайти з ними спільну мову.

— У тому числі й з приводу змін до закону про Кабмін? Що, до речі, говорять на засіданнях робочих груп про вимогу Президента реформувати цей закон?

— Це, мабуть, найскладніше питання. Голосувати його ми будемо вже після того, як увійдемо в сесійний зал і створимо парламентську коаліцію. Зробити це навпаки — спочатку проголосувати, а потім прийняти депутатську присягу — аж ніяк не вдасться.

«Голосування пройде гладко, а «Регіонам» прищемлять ногу»

— Між іншим, з приводу голосування: чи немає у вас побоювань, що навіть після створення демократичної коаліції, яка нараховуватиме лише 228 голосів (це якщо без Литвина), буквально кількох голосів не вистачить для призначення Тимошенко Прем’єром?

— Будемо працювати з ситуативною більшістю для того, щоб голосів вистачило.

— Тобто, крім «помаранчевої», буде ще й ситуативна більшість? І як ви збираєтесь з нею працювати?

— Винятково в рамках чинного законодавства. Я думаю, що жодна політична сила не зацікавлена в стагнації і продовженні кризи. Це той аргумент, з якого ми починатимемо розмову як з нашими партнерами, так і з представниками інших політичних сил.

— Напевне, аргументів додасть і готовність коаліції поділитися посадами з меншістю...

— Якщо говорити про коаліцію, де працюватимуть представники меншості, то я просто не розумію, що це за опозиція така, яка представлена у владі?! В такому разі це не є опозиція. Це прихована форма широкої коаліції.

— Але ж Юлія Воло­димирівна сама запропонувала­ «Ре­гіонам» посаду віце–прем’єра...

— Це пропозиція Президента, а не Юлії Володимирівни...

— Яку, однак, озвучила Тимошенко...

— З подачі Президента... Да­вай­те хоч Юлію Володимирівну не робити автором цієї ідеї.

— Зрештою, хто б це не запропону­вав, пікан­тність ситуації в тому, що «Регіони» від­мовляються від будь–яких крісел, розділених із «помаранчевими»...

— О’кей. Це право «Регіонів». Коли ми рік тому йшли в опозицію, нам не пропонували очолити навіть комітети Верховної Ради.

— Ви вважаєте, що «Регіони» будуть послідовними у своєму гонорі?

— Вони будуть намагатися вирвати по максимуму. Будуть засовувати у двері ногу, щоб потім пролізти повністю. Як вони це зробили минулого року, підписавши Універсал. Ми, знаючи ці апетити, намагатимемось на них адекватно реагувати.

«Шуфрич із Богословською роблять приємне — і собі, і людям»

— Шуфрич і Богословська вже сказали, що можуть здати мандати і цим зірвати роботу парламенту. Богатирьова, щоправда, поправила своїх колег і запевнила громадськість, що Рада працюватиме безперебійно. Як ви вважаєте, чи можлива реалізація будь–якого сценарію для того, щоб спровокувати ще одні парламентські вибори?

— Нехай Шуфрич і Богословська здають мандати — ми будемо тільки задоволені. Що ж до решти представників Партії регіонів, то я вважаю, що ПР у своїй більшості є прагматично орієнтованою та орієнтованою на розвиток економіки силою. З такими людьми ми і будемо говорити та намагатись побудувати принаймні ситуативну співпрацю в стінах Верховної Ради.

— А що нового чути з приводу позиції Литвина?

— Литвин зайняв унікальну позицію... Я пам’ятаю, як я за радянських часів вивчав твори Мао Цзедуна, який писав, що Китай має вичікувати, як мавпа, що сидить на скелі і дивиться на боротьбу двох тигрів — СРСР і Сполучених Штатів. Ситуація з Литвином мені цей самий Китай періоду Мао і нагадує: він чекає, доки хтось один переможе, щоб потім запропонувати переможцю свої послуги. Ми не приховуємо, що нам важливо мати стабільнішу більшість, але багато що залежатиме від того, які апетити матиме Литвин.

— І які апетити ви готові задовольнити? Литвин свої бажання вже озвучив. Він хоче, зокрема, посаду спікера та крісло мера Києва...

— Щодо мера Києва, то я взагалі не розумію, як ця посада може бути предметом торгів. Є Закон «Про столицю», є порядок обрання мера... Можна ще вести мову про урядові посади, про посади у парламенті... Щодо спікерського крісла наша політична сила не має ніяких заперечень.

— «Наша Україна» їх має. «НУНС» висуває на цю посаду Кириленка.

— «Наша Україна» також має поступитися певними амбіціями, якщо ми хочемо мати розширену за рахунок Литвина коаліцію.

Десерт наостанок: про портфелі і посади

— Поділіться секретом, як розподілятимуться посади у новому уряді між БЮТ і «НУНС»?

— У коаліційній угоді цього не виписано. Вона побудована як програма спільної діяльності коаліції і проект роботи майбутнього уряду.

— Тобто всі портфелі ділитимуть уже після утворення коаліції?

— Безумовно. Я не можу, звісно, приховувати, що консультації ведуться. Але в нас на цю хвилину ще немає розписаних посад. БЮТ каже, що за нами буде економічно–фінансовий блок. Це — Міністерства економіки, промислової політики, Мінпаливенерго, Мінтранс, Мінфін... Сюди було б логічно приєднати і Податкову адміністрацію...

— Яку квоту має в рамках Блоку Тимошенко ваша партія — Українська соціал–демократична? Ви, зокрема, на якусь посаду претендуєте?

— Так. Але ще не можу сказати, чи це буде посада в уряді, чи у Верховній Раді. Я є фаховим юристом і намагаюсь добре робити те, що я вмію. Тобто я почував би себе комфортно, наприклад, на посаді міністра юстиції. Але все ще буде залежати від того, кому це міністерство дістанеться. Наразі воно відходить «Нашій Україні». Відповідно можна говорити хіба що про керівництво профільним парламентським комітетом... В УСДП квота є. Ми сумлінно працювали, тож до нас, я думаю, немає жодних претензій, а в новій Верховній Раді у нас буде десять мандатів — це немало...

ДОСЬЄ «УМ»

Корнійчук Євген Володимирович

Народився 18 жовтня 1966 р.

Освіта вища. Закінчив вище військове училище (1987); Київський національний університет ім. Шевченка (1996); Південний методистський університет США (1988). Магістр міжнародного права.

1987—1992 — служив у Радянській Армії на різних офіцерських посадах.

1992—2000 — співробітник Міністерства юстиції України; консул у Генеральному консульстві України в Нью–Йорку; керував відділом міжнародних договорів МЗС України. З 2000 р. працює старшим викладачем Дипломатичної академії при МЗС України. До обрання народним депутатом очолював фінансову практику юридичної фірми «Магістр & Партнери».

З квітня 2005 р. очолював київську міську організацію Української соціал–демократичної партії. 26 березня 2006 р. обраний до Верховної Ради України. 4 листопада 2006 р. обраний головою УСДП.