Позавчора Іраком прокотилася хвиля демонстрацій на підтримку вимог аятоли Алі Сістані, який рішуче вимагає здійснити заплановану на червень цього року передачу влади іракцям лише шляхом загальних виборів. Найбільші демонстрації відбулися в південному місті Басра, де на вулиці вийшли десятки тисяч людей. Дещо менші — у Багдаді, Мосулі та Рамаді. Американський план швидкого створення іракського уряду, який був узгоджений 15 листопада між США та тимчасовою Правлячою радою Іраку, опинився під загрозою зриву. У зв'язку з цим американський цивільний адміністратор Іраку Пол Бремер учора терміново відбув на консультації до Вашингтона. У понеділок він зустрінеться з Генсеком ООН Кофі Аннаном та обговорить з ним питання ширшої участі ООН у вирішенні іракських справ, оскільки Сістані та іракський загал більше довіряють цій організації, ніж Білому дому.
Теперішній голова Правлячої ради Аднан Пачачі застеріг позавчора на пресовій конференції в Багдаді, що якщо іракці не дійдуть згоди стосовно способу передачі влади від сил коаліції до нового, суто іракського уряду, то окупація країни може продовжитися ще на два роки. Американським планом передбачається, що 1 липня коаліція передасть владу тимчасовому уряду, який буде створений Національними зборами Іраку. Делегати зборів мають бути обрані у всіх 18 провінціях країни на зустрічах місцевих племінних старійшин і релігійних лідерів.
Але 73-річний аятола Сістані зі священного міста Ен-Неджеф вимагає швидкого проведення загальних виборів, бо впевнений, що перемогу на них здобуде шиїтська громада, яка становить 60 відсотків населення країни і яка в часи правління Саддама Хусейна зазнавала утисків з боку сунітів, котрі складають лише 20 відсотків населення Іраку. Аятола побоюється, що у випадку, коли уряд обиратимуть національні збори, шиїти можуть зазнати дискримінації, а американці введуть до складу уряду переважно своїх довірених осіб. Саме тому головним гаслом учорашніх демонстрацій було: «Америці — ні, Сістані — так, виборам — так, відбору — ні». Під час демонстрації один iз лідерів шиїтів Басри Алі аль-Хакім аль-Сафі заявив: «Ми наразі не будемо застосовувати силу для відстоювання своїх прав, але якщо мирні методи не спрацюють, то ми вдамося до інших засобів». Сістані не був особисто присутнім серед протестуючих, але найближча до нього особа — аятола Мохаммад Бакір аль-Мохрі — заявив після демонстрацій в інтерв'ю телеканалу з Абу-Дабі, що у разі ігнорування американцями вимог про обрання уряду на загальних виборах Сістані може видати указ, яким заборонить іракцям підтримувати нову владу. І це не пустопорожні погрози, бо аль-Сістані є духовним лідером іракських шиїтів і, можливо, найбільш популярною та впливовою людиною всього Іраку.
Пол Бремер заявив перед відбуттям до Вашингтона, що дуже шанує Сістані, але таке швидке проведення загальних виборів є нереальним. Американці вважають, що загальні вибори можна буде провести лише наступного року.
Демонстранти тримають портрети аятоли Сістані.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
