Анатолiй Федірко 11 років тому довго і печально оплакував втрату галереї «Київ» у столиці — не просто як квадратні метри чи статус, а як полігон для неформатних акцій. Потім Федірко з Києва виселився — вдруге одружився, народився син, і художник перебрався в місто, де закопано його пуп, — Чернівці. У Чернівцях у 2004 році він відкрив скромну за квадратними метрами, але не за назвою FEDIRKO GALLERY, в якій за 2 роки зробив 32 арт-проекти. У FEDIRKO GALLERY виставлялися поляки, чехи, румуни, німці, українці, як, власне, і мало бути в мультикультурних Чернівцях, на європейському перехресті. Федірко «подарував» місту кілька модерних «пам'ятників» — рожеву меморіальну дошку собі, любимому, фанерний кольоровий пам'ятник професорові Малевичу, пам'ятник невідомому чернівчанину, дефлоруючи таким чином традиційний художній ландшафт Чернівців, надаючи йому сучасних протиріч, провокативності і неоднозначності.

Прочитавши два роки тому модний бестселер Лорен Вейсбергер «Диявол носить Prada» (в російському виданні, звичайно, — українські видавці таким неінтелектуальним чтивом не цікавляться), я замислилася: образилася б я чи зловтішно зробила Yes!, коли б сама редагувала модний глянець? В образі головної редакторки нью-йоркського журналу «Подіум» Міранди Прістлі занадто багато правди, щоб бути карикатурою. І той факт, що Лорен Вейсбергер працювала помічницею редакторки найвпливовішого модного журналу — американського Vogue — легендарної Анни Вінтур, досить промовисто свідчить на користь версії, що це гідна публічна помста колишньої підлеглої своїй начальниці. Хоча вже зараз кінокритики констатують: Міранда Прістлі — культовий образ кінематографа, актуальний персонаж сучасного світу, якого давно чекали.

У неписаному кодексі істинного британського джентльмена є одне золоте правило: костюм джентльмена в жодному разі не має виглядати новеньким, «з голочки». Він, звичайно, має бути модним, у нього свої аристократичні забаганки, але вигляд щойно з ательє — ніколи, це несмак. Це правило англійських джентльменів поширилося на всю світову моду, де джинси розірвані і з ефектом заношеності, піджаки — зістарені, зістарене золото і бронза в аксесуарах і кольорах краще, ніж блискуче. Якщо врахувати, що в наступному сезоні в моду повертається стиль гранж, то відкриття в Україні підприємства RGT-Україна, яке надаватиме послуги дизайнерам і підприємствам легкої промисловості з кінцевої обробки одягу, вибілювання, зміни кольору, виглядає якнайдоречніше.

Історія створення цього фільму проста й волюнтаристська. Успішний молдовський бізнесмен, пивний король Яков Тіхман написав книжку «Мотл-Шотхен» про своє рідне мiстечко Зіньків на Хмельниччині, українське за географією, але єврейське за складом населення, в якому, втім, жили і росіяни, судячи з мови, й українці, і навіть один турок. Ідилія мирного, пістрявого, взаємодоповнюючого співжиття різних народів, коли євреї їдять українські паски, а українці смакують мацу — одна з «героїнь» книжки.

Відкритий фестиваль кіно країн СНД і Балтії «Кіношок» - єдиний на пострадянському просторі фестиваль, який за статутом цікавиться і моніторить кінематограф колишніх республік-сестер. На цьогорічному фестивалі було п'ять програм - конкурс короткометражних фільмів «Шорт-Шок», повнометражних фільмів на відео- і в цифровому форматі («Без кіноплівки»), повнометражних ігрових телефільмів («ТВ-Шок»), конкурс дитячого ігрового й анімаційного кіно («КіноМалиШок») та основний і найпрестижніший конкурс повнометражних фільмів.

Ще один «інтеграційний» музичний конкурс на пострадянському просторі — «Нова хвиля» у Юрмалі. Інтеграційний у тому сенсі, що музику там замовляє і платить за неї Росія, але оскільки діло відбувається в європейській Латвії, «упаковка» конкурсу більш цивілізована і «залаштунки» акуратніші. До минулого року, коли Тіна Кароль завоювала в Юрмалі друге місце і особистий приз від Алли Пугачової, українські учасники більше створювали масовку, ніж реально конкурували з більш «просунутими» виконавцями. Але після, без перебільшення, тріумфу Тіни амбіції українських виконавців і продюсерів освітилися перспективою реальної перемоги. Головне — знайти голосистого і «бійцівського» виконавця, адже хороший старт на цьому фестивалі, на думку Тіни Кароль, дає молодому артисту потужний поштовх у кар'єрі: «Я вважаю, що «Нова хвиля» — це найпрофесійніший конкурс у світі. У виконавців, які піднімаються на гребені цієї хвилі, є дорога далі. «Ні «Євробачення», ні інші конкурси цього не забезпечують».

17 років поспіль на відкриття курортного сезону в Сочі злітаються вершки російської кінотусовки. 15 років цим «парадом» командував продюсер Марк Рудінштейн, нинішній фестиваль вдруге робить нова команда: генпродюсер фесту - Ігор Толстунов, голова Наглядової ради - Олександр Роднянський.

Новий кримінальний трилер «Щасливе число Слевіна» Пола Макгігана привертав увагу афішою з Брюсом Уїллісом. Насправді «міцний горішок», який у картині називається «Містер Добрий Кіт» і грає високопрофесійного, а значить, дорогого кілера, в кадрі з'являється рідко, перенапружується мало і «несучою конструкцією» стрічки якщо і є, то тільки в тканині сюжету. Зате Джош Хартнетт («Місто гріхів», «Перл Харбор»), що грає головного героя — «невдаху» Слевіна, після «Щасливого числа Слевіна» може претендувати на перший рядок у вашому особистому рейтингу улюблених акторів.

Коли фахівці починають нарікати на відсутність в Україні фешн-індустрії, це ще можна якось зрозуміти — такі речі напряму залежать від економічної ситуації в країні, але животіння легкої промисловості в межах «швидше так, ніж ні» виправдати важко. І вітчизняний тиждень прет-а-порте «Сезони моди», і міжнародний фестиваль моди «Київський подіум», які донедавна окремо орали модну українську ниву, намагалися залучити торгові марки, приватні й державні підприємства легкої промисловості, фабрики в свою орбіту, виділяли в дизайнерських акціях окремий день чи відбивали «промислові покази» денними годинами. І Ukrainian Fashion Week (об'єднаний) представив в окремій програмі Trade Mark Defile 17 промислових колекцій. Причому фаховій і «споживацькій» публіці виявили бажання показатися не тільки українські фірми — ТМ «Віктор Черкаський», «Еллеана», «Любава», «Ірина Сергієнко», Віктор Антоненко/ Лідія Рубан для ТМ «Хутрова фабрика «АНТ», Serebrova, Senti (Трикотажна фабрика «Роза»), а й відома ізраїльська марка Sela, яка має 25 фірмових магазинів по всій Україні, турецький бренд BALIZZA, а також молоді дизайнери, які засвітилися в дизайнерських показах — Олександр Очеретний, Ксенія Марченко, Ольга Лосєва. Причому експерти на радість директору Trade Mark Defile Олені Кулик відзначали, що деякі колекції торгових марок у Fashion Lab були цікавішими за дизайнерські, які показували на пафосному подіумі. А те, що цi речi в кращих традиціях розкупили просто з подіуму, ще раз доводить їх високий клас.

Траур iз приводу смерті 85-річного Лема — не тільки в Польщі. Книги цього всесвітньо відомого письменника перекладені більш ніж 40 мовами світу, сукупний тираж його творів перевищує 27 мільйонів екземплярів, а ті, що не спромоглися прочитати «Солярис», «Едем», «Повернення з Зірок», «Непереможного», «Глас Господа», «Мегабітову бомбу» та ін., напевне бачили екранізації його романів. Дуже важко повірити в смерть людини, яка майже століття була сучасником сущих, весь цей час гуманно і мудро провіщала майбутнє і писала знакові тексти.