Якби такого фестивалю не було, його варто було б вигадати. Так можна охарактеризувати перший Київ-етно-мюзик-фест «Віртуози фолку», який нещодавно «окупував» Український дім.
Дмитро Білоус — відома постать не лише в українській літературі, а й у педагогіці. За його книжками — «Диво калинове» і «Чари барвінкові» — навчалося не одне покоління українців, відкриваючи дивовижну красу і секрети рідної мови.
П’ять років тому житель Черкас Артур Жуковський узявся виготовляти музичні інструменти з підручних матеріалів. Він зробив кларнет із редьки, панфлейту і блок-флейту з моркви, ударні — з гарбуза і капусти.
Це добре, коли книжка починає інтригувати вже з назви. Що таке «Цукровик»? Цукерка зі збільшеним вмістом цукру? Тістечко? Алкогольний напій? Цукровий сніговик? Дитячий виріб на уроках праці?
В Україні бажаючих міняти систему — хоч гатку гати. Та мало хто із цих перезавантажувачів годен артикулювати, що треба змінювати і яким буде кінцевий результат. Вочевидь, що наріжним каменем будь-якої державної будівлі (=системи) є конституція.
На сцені Національної оперети України відбулася прем’єра мюзиклу «Ханума». Режисер-постановник Іраклій Гугія обрав елегантну концепцію спектаклю: він перемістив героїв позаминулого століття в будівлю сучасного музею.
П'ять років поспіль 48-річний смілянин Микола Єпіфанов займався ковальською справою. Його будинок охороняють войовничі зображення козаків та вовки – символи "кіборгів" 90-го окремого аеромобільного батальйону.