— Ви вже п’ять років живете абсолютно без їжі, як вам це вдалося? Ви, напевно, брали уроки у тибетських ченців?
— Ні, я брав іпотеку.
Останнiм часом чоловiк уночi мiцнiше мене обiймає. Думала, став сильнiше кохати, а виявилося, що мерзне. Пiду, ще одне вiкно вiдчиню, щоб жити без мене не мiг.
— Люба, не хочеш подивитися на мумій?
— Невже ти хочеш запросити мене в Єгипет?
— Ні. Показ мод по телевiзору починається.
Дружина напiдпитку повертається додому з корпоративу. Чоловiк зустрiчає її з качалкою в руках.
— Ви тiльки подивiться на нього, я його шукаю по всiх барах, а вiн удома пельменi лiпить.
Наталя не вiдходила вiд старого дiда в «маршрутцi», щоб усi думали, що перегаром тхне саме вiд нього.
Приходять до рабина два євреї:
— Ребе, а бiлий — це колiр?
— Так.
— А чорний — це колiр?
— Так.
— Так пояснiть цьому дурню, що я таки продав йому кольоровий телевiзор.
Нещодавно перебирала речi й знайшла характеристику чоловіка з дитячого садка: «Добре їсть, спить, гуляє». Минуло 30 років — нічого не змінилося.
Жiнка — чоловiку:
— Ти де був?
— На весiллi в Миколи. Ти не уявляєш, як усi напилися.
— Чого ж не уявляю... Фату знiми.
— Іване, що ти робиш?
— Готую їжу.
— А що готуєш?
— Коли почав, начебто був суп.
