Можна напевне стверджувати, що вчора вранці щонайменше зо два десятки народних депутатів (а якщо по-чесному, то й значно більше), записаних у фракцію Блоку Тимошенко, зеленою заздрістю заздрили своєму колезі Володимиру Зубику, який іще раніше, підписавшись за вступ до «антикризової коаліції», фактично спалив за собою всі БЮТівські мости. І, хоча й досі значиться у фракції БЮТ, тепер чинити за її внутрішніми законами не зобов'язаний. Тож поки всі 125 нардепів-«тимошенківців» учора дружно писали заяви про вихід із фракції, що нібито має потягти за собою складення народнодепутатського мандата, пан Зубик спокійно собі займався, чим хотів. А разом із ним і послідовники-перебіжчики: колеги Олександр Борзих, Володимир Толстенко та Михайло Зубець.

— Польща, попри все, обіцяє і надалі відстоювати українські інтереси в Європі. Але інколи виникає враження, що Польща більше відкрита до такої співпраці, ніж Україна?
— Різне трапляється. На рівні декларацій українська влада зажди цінувала польські старання щодо промоції України та підтримки її євроінтеграційних устремлінь. Натомість якщо йдеться про виконання рішень адміністративними службами, ситуація виглядає значно гірше. Рівень декларацій приємний і легкий; можна виступити перед ЗМІ, кажучи про масштабні проекти. Але при їх реалізації починаються труднощі. От ведуться розмови про реалізацію проекту «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ». Згадаймо, відколи про це говориться? А проект досі пробуксовує! Навіть не йдеться про те, аби нарешті нафта потекла, але бодай зібрати групу уповноважених осіб і на десять років наперед визначити, звідки і куди та нафта постачатиметься.

Жив на світі лікар. Ще з медінституту підробляв фельдшером в одній із лікарень, а після закінчення ВНЗ працював невропатологом, хірургом, терапевтом, начмедом, нарешті головним лікарем «районки». Завдяки його активним діям в одному з райцентрів Вінниччини було збудовано поліклініку. Але на цьому типовість біографії досить успішного медика закінчилася. Що ж сталося? Лікуючи хворих упродовж багатьох років, Олександр Філатович дійшов висновку, що сучасна медицина не може вилікувати жодного хронічного захворювання. З довгих списків обліку «хроніки» зазвичай зникають або у зв'язку зі смертю, або після переїзду на нове місце проживання. З цим лікар не хотів миритися.

Старт сезону в Україні — завжди свято для уболівальника. І хай нещодавно завершився чемпіонат світу, під час якого ми «наїлися» футболом і задовольнили свої амбіції щодо збірної, та все одно в кожного з нас є своя, рідна команда, — чи то у вищій лізі, чи в першості колективів фізкультури. На старті 16-го чемпіонату для фанатів від Львова до Луганська притаманне загострене почуття «місцевого футбольного патріотизму», а песимізм у такі дні не властивий нікому — така вже природа цієї частини суспільства.

«Української держави насправді немає, бо немає і самого народу, отже і його Церкви», — щосили переконують сьогодні ідеологи «великої Росії». Одночасно пропагують розкол держави. «Розмежування України на Захід і Схід — єдино можливий спосіб вирішення нинішньої безкінечної політичної кризи української державності», — йдеться в анонсі прес-конференції, що відбулася 18 липня у московському прес-центрі газети «Аргументы и факты» (за участі голови партії «Русский блок», депутата ВР АР Криму від Партії регіонів Олександра Свистунова, лідера «Евразийского движения» Олександра Дугіна, лідерів «Евразийского союза молодежи» Валерія Коровіна і Павла Заріфулліна). Євразійці сподіваються на референдум щодо ліквідації української держави.
Чим же так заважає Україна «сестрі-трійняшці»? Може, тим, що українська державність вибиває з-під цієї велетенської «мильної бульбашки» виплекану впродовж століть опору її грандіозно-всесвітніх планів — історичну, культурну й релігійну.

Сьогодні вже нікого не дивує, що тисячі українців назавжди залишають рідну Україну і вбачають у цьому благо для себе. На цьому тлі багатьом абсолютно незрозумілий вибір американського волонтера Джона Звожека, який, пропрацювавши кілька років у Тернополі, твердо вирішив залишитися тут до кінця життя. У 68 країнах світу зараз працюють сім тисяч волонтерів відомого американського Корпусу миру. Близько трьохсот із них — у нас, в Україні, але саме 76-річний архітектор Джон Звожек став першим в історії організації, хто займався волонтерською діяльністю шість років безперервно і продовжує робити це далі. Втім, живучи і працюючи у західноукраїнській провінції, він і не думав про встановлення жодних подібних рекордів.

Влітку студентська молодь починає проявляти себе з неприроднього боку — на зміну традиційній слов'янській халатності приходить європейський прагматизм, тобто бажання підзаробити. Де ж можуть влаштуватися люди без диплому, особливо неповнолітні, до того ж тимчасово або на неповний робочий день?

У черговий раз МВС прозвітувало про підсумки своєї роботи. Цього разу — за перше півріччя 2006 року. На засіданні колегії міністерства головний міліціонер країни Юрій Луценко не приховував задоволення від результатів, бо кількість злочинів нібито зменшилася аж на 20 % у порівнянні з аналогічном періодом 2005 року. Міністр уже традиційно виголосив улюблене: «Міліція дарма свій хліб не їсть!», а також новеньке: «З гордістю можу заявити, що життя в Україні стало безпечнішим».

...Тієї ночі мешканців вулиці Жовтневої у курортному Бердянську розбудив страшний гуркіт. У будинках зникло світло. Вийшли на вулицю — а навпроти будинку № 16 лежить збита опора лінії електропередач, неподалік — легковик колесами догори. У темряві важко було розгледіти, що то за чоловіки метушилися. Від чоловіка, що почав розганяти людей, тхнуло спиртним, кажуть очевидці. Мешканці ж не розходилися, позаяк боялися (менталітет!), що потім не знайдеш крайнього, аби за його кошт відновити електропостачання. Одна жінка в пітьмі наступила на фірмовий кашкет, який, очевидно, злетів з якогось «правопохоронця». Ще дужче люди насторожилися, коли з-під машини почулися якісь звуки. Винуватці ДТП висловили припущення, що під колеса потрапив пес. Коли ж карета «швидкої» повезла потерпілих чоловіків до міського шпиталю, люди знайшли поруч, у траві, молоду вагітну жінку. Мертвою. Пізніше з'ясується, що пологи мали наступити за тиждень—два.