Наразі література про ОУН-УПА, боротьбу українців проти німецьких і московських окупантів не дивина. На лихо, ці тексти не надто заворожують читача, а відтак не зачіпають емоцій.
Ричард Ленськи з Центру мікробної екології Мічиганського університету провів унікальне дослідження, що унаочнило мікроеволюцію кишкової палички — для цього науковцеві знадобилося зіставити дані з 20 000 поколінь.
Історія, звісно, не повторюється, проте слугує благодатним матеріалом для тих, хто вправно орудує методом аналогій, — як Петро Сагайдачний шаблею.Минуле надихає й окрилює лише тих, хто вміє літати.
Подейкують, що навесні 1935-го міністр закордонних справ Франції П’єр Лаваль прохав Сталіна зробити дещо для католиків Совєтського Союзу, що поліпшило б стосунки Франції та Ватикану.
За чверть століття наукової, популяризаторської, історико-архівної діяльності Роман Коваль відтворив декілька надзвичайно важливих сторінок доби Перших визвольних змагань і тисячі імен Незнаних вояків, а направду — героїв, викреслених із української історії жорстокою рукою московського окупанта.
Нарікати на якість шкільної освіти так само звично, як скаржитися на погоду. Поліпшення тут є наслідком цілеспрямованих дій урядів. Як свідчить досвід, скажімо, Південної Кореї, Фінляндії, інших країни без значних корисних копалин, — там те зростання ВВП сталося саме завдяки вдалій освітній політиці
Кажуть, по закінченні виступу М.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС хтось розпачливо зойкнув: «Що ж ви стільки років мовчали?». Хрущов не знітився: «Підніміться, хто запитав!» У делегатів звично відтялися ноги. «Бачите, — спокійніше завважив Микита Сергійович, — ми бзділи так само».
Радянська біографістика — жанр, в суті справи, шкільний, а тому простий, ба навіть тривіальний: дати-події-етапи. Хронологічний стрижень сюжету годиться, скажімо, для життєпису Великого Олександра.
Два століття тому французький філософ Огюст Конт довів, що знання можна отримати лише в результаті суто наукового (не філософського) пізнання.
Український політикум рясніє ідеями щодо переінакшення на європейський лад суспільно-політичного устрою нашої країни. Зазвичай, це умоглядні побудови, спричинені незнанням сучасного й минулого інших держав.
