Рівненщина займає одне з перших місць в Україні щодо охоплення регіону транспортним сполученням. Із тисячі сільських населених пунктів, що є в області, у дев'ятсот їздять щодня автобуси або маршрутки. Рейси є навіть у найвіддаленіші точки. До кінця року сітку транспортних сполучень планується i далi розширяти.

До рівненського притулку для неповнолітніх потрапила п'ятирічна дитина у критичному стані. Лікарі поставили дівчинці діагноз — виснаження і кажуть, що якби дитину сюди привезли трохи пізніше, її життя вже не можна було б урятувати. У службі в справах неповнолітніх підозрюють, що до такого стану дитину довели її власні батьки.

Ініціатори нововведення переконані, що це дозволить дисциплінувати візників, а відтак і зменшити кількість дорожніх пригод, що трапляються за участi гужового транспорту. Поки що подібне посвідчення «водія кобили» на Рівненщині має лише кожен четвертий водій гужового транспорту. Ті, хто його вже отримав, кажуть, що візникові зовсім не завадять знання правил дорожнього руху. Особливо якщо доводиться часто виїжджати на пожвавлену трасу. Тим більше, що кінь не машина — відразу не зупиниться. Аби отримати посвідчення, потрібно прослухати курс правил дорожнього руху та вступити до Всеукраїнської спілки автомобілістів. Саме ця організація спільно із селищними радами і займається «паспортизацією» візників.

За декілька днів, 15 квітня, завершується відкритий конкурс на кращий проект пам'ятника письменнику Уласу Самчуку. Члени конкурсної комісії запевняють, що вже зараз надійшло чимало доволі цікавих проектів не лише від місцевих скульпторів. На конкурс також представили свої роботи митці з Хмельницького та Ужгорода. Згідно з рішенням депутатів Рівнеради, погруддя письменника разом із виготовленням, встановленням і впорядкуванням прилеглої території обійдеться міській скарбниці у 150 тисяч гривень.

Обладнання майже на мільйон гривень викрали четверо працівників Рівненської АЕС iз рідного підприємства. Вкрадене — півтори тонни обладнання з вогнетривкого металу — вони здали на металобрухт.

Доведені до відчаю періодичними відключеннями світла і тепла майже сто колишніх і нинішніх працівників Рівненського заводу тракторних агрегатів загородили одне з основних перехресть автомагістралі Київ-Чоп, яка проходить через Рівне. Упродовж години проїхати через перехрестя вдавалося хіба що автомобілям «швидкої допомоги». Люди кажуть, що вдатися до крайнощів змусив відчай. Гарячої води у гуртожитку вже немає два роки. А в приміщенні встановлено електричні плити, тож, коли відключають світло, господині змушені готувати обід на багатті, яке розкладають... на балконах.

На Рівненщині мешкає 33 дитини, для яких звичні хліб, м'ясо та молоко є отрутою. Вони — хворі на фенілкетонурію, тобто вроджене порушення обміну речовин, яке може призвести до значних вад у психічному розвитку. Організм таких малят не здатен засвоювати одну з основних амінокислот, яка міститься у всіх продуктах, де є білок.

«На зв'язку черговий синоптик Рівненської авіаметеостанції», — цю фразу рівняни чують щодня на хвилях обласного радіо. А от мешканці північних районів Рівненщини, а це майже третина мільйонного населення області, позбавлені прогнозів погоди від українського радіо. Через незадовільний стан проводового мовлення навіть про важливі події в Україні дізнаються з програм білоруського та польського радіо. Щоправда, синоптики авіаметеостанції «Рівне» про погодні умови в поліських районах самі знають мало. Як зазначає провідний синоптик авіаметеостанції Ніна Мороз, північ області для них — це білі плями. «В області є три метеостанції в Рівному, Дубно та Сарнах, — каже вона, — цього не достатньо для того, щоб робити ефективні прогнози погоди».

Нову школу в селі Балашівка Березнівського району почали будувати ще у 1995 році. Як тепер стверджують, за дорученням Президента. А потім через відсутність грошей об'єкт заморозили. Про недобудовану школу влада згадала напередодні останніх виборів у Верховну Раду. Стара дерев'яна одноповерхова школа на той час набула статусу «найаварійнішої школи Рівненщини»: стелю підпирали дерев'яні балки, через перекриття у деяких місцях було видно небо.

За кількістю лісопильних рам Рокитнівський район значно випереджає інші райони Рівненської області. Проте, якщо працівники рокитнівського Держлісгоспу працюють у нормальних умовах, то наймані працівники приватних лісопилень повністю залежать від волі господаря. Робота у них небезпечна, тож неодноразово трапляються виробничі травми. Різальні верстати старі, освітлення не завжди нормальне. Через це — то руку комусь пошкодить, а то й обидві. З людьми трудові договори не укладено, і закономірно, що в разі виникнення нещасного випадку відповідальності за потерпілих ніхто не несе.