Сквер ім. Василя Стуса (де розмістився б центр-музей видатного поета і правозахисника) існує на папері вже майже вісім років. Але місце, затверджене для скверу в Святошині, де свого часу мешкав Стус, зручне для будівництва, приміром автозаправки. Тому столична влада роками невтомно листується і навіть судиться з громадськістю.

Здається, у післявоєнні роки не було такого радянського учня, який би не знав про подвиг Олександра Матросова. 27 лютого 1943 року дев’ятнадцятирічний юнак ціною свого життя закрив амбразуру німецького дзоту, чим врятував життя дивізії і дав змогу прорватися вперед.

До річниці від дня народження Джеймса Мейса (18 лютого історику виповнився б 61 рік) у Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» відбулася лекція, присвячена життю та діяльності дослідника. Логічним продовженням екскурсу сторінками його біографії став показ документального фільму «Джеймс Мейс — серце віддане Україні». Відомий американський політолог, доктор історичних наук упродовж кількох десятиліть у своїх наукових працях намагався донести до світу істину: Голодомор 1932—33 років в Україні — це заздалегідь продумана стратегія радянського режиму, спрямована на знищення українців як нації.

Минулого тижня у Будинку вчителя оголосили лауреатів четвертого Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів «Врятувати від забуття», iніціаторами якого є Інститут історії України НАНУ та Міжнародний благодійний фонд національної пам’яті України. Учасники конкурсу мали створити невеличкий аматорський фільм — не більше ніж на шість хвилин. «Метою конкурсу є збір джерел усної історії, — пояснив директор згаданого благодійного фонду Борис Пономаренко. — Це родинні перекази, інтерв’ю та спогади безпосередніх учасників та свідків подій минулого. До участі у конкурсі ми запросили учнів та вчителів загальноосвітніх шкіл, студентів і викладачів вишів, громадські організації, усіх, хто цікавиться історією України».

«Скринька зі шпаргалками: англійські дієслова у віршах і малюнках» — так називається новий навчальний посібник, презентація якого відбулася у приміщенні благодійного фонду «Смолоскип». Цього разу автори підійшли до питання створення посібника творчо.

Програма розвитку ООН оприлюднила результати проекту «Майбутнє, якого ми прагнемо». Для того, аби зрозуміти, що хвилює пересічних українців, було створено Всеукраїнську краудсорсінгову онлайн платформу.

Щороку в Україні 1440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства. Такого висновку експерти дійшли шляхом нескладних математичних розрахунків. «Ми знаємо, що по допомогу звертається лише кожна четверта жінка. Це означає, що на кожен зафіксований випадок насильства припадають ще три не задокументовані, — розповідає виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» Галина Скіпальська. — Отже, реальна кількість випадків насильства становить щонайменше 360 тисяч на рік. Кожен факт насильства — це сльози. Середній об’єм сліз, виплаканих людиною за один раз — 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 тисяч випадків та отримали 1 440 літрів».

Двадцять років відсвяткувала днями Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України. Друга світова війна та процеси міграції роз’єднали долі багатьох рідних людей.

Більше ніж у третини київських школярів після перегляду деяких фільмів виникає бажання шокувати оточуючих, а в кожного десятого — нашкодити комусь або чомусь. Такі дані були отримані в ході дослідження впливу ЗМІ на дітей та формування комп’ютерної залежності у підлітків, проведеного Центром наукових досліджень інновацій та моніторингу, під час якого було опитано 7 тисяч підлітків у віці 13—16 років.

У приміщенні благодійного фонду «Смолоскип» у рамках Толоки інтелектуальних комунікацій (ТІК) стартував підпроект «Фільмо–ТІК». Метою Фільмо–ТІКу є показ документальних фільмів, спрямований на поглиблення знань з історії та обговорення як конфліктів історичних подій, так і самих фільмів на конкретну історичну тему.