Повернення Ката

31.08.2007
Повернення Ката

Анонс одіозного пам'ятника. (Фото Павла ШУБАРТА.)

                У центрі Одеси на місці знесеного в червні пам'ятника «Потьомкінцям — нащадки» бригада будівельників завершує монтувати монумент російській імператриці Катерині II. Як повідомив журналістам головний художник міста Володимир Чепелєв, на гранітному підніжжі закріплено високий п'єдестал, на якому встановили скульптуру російської імператриці. Поряд iз нею розмістили фігури Григорія Потьомкіна, Платона Зубова, Йосипа Дерібаса та Франца Деволана. Відкриють скульптурну композицiю 2 вересня, на День мiста.

                Рішення про встановлення монумента Катерині II ухвалила 4 липня ц. р. депутатська більшість Одеської міськради п'ятого скликання, в тому числі фракції БЮТ і «Наша Україна». Ініціатори мотивували це тим, що з 1900 по 1920 року в Одесі існував пам'ятник Катерині II, доки його не знесли більшовики. Тепер його вирішено назвати пам'ятником «Засновникам Одеси». Хоча ні сама імператриця, ні Г. Потьомкін, ні П. Зубов взагалі ніколи не бували у визволеному наприкінці XVIII століття від турків містечку Качибеїв (за турецькою транскрипцією — Хаджибей), яке згодом було названо Одесою.

                Проти встановлення пам'ятника Катерині II, яка знищила Запорізьку Січ, ліквідувала залишки Української державності й запровадила кріпацтво, рішуче протестують представники більш як півмільйонної української громади Одеси, передусім партій «Реформи і порядок», УНП, «Собор», «Свобода», товариство «Просвіта», асоціація козацьких товариств «Січ» та ін. Керівництву міськради передано надіслані з Санкт-Петербурга копії архівних документів, пов'язаних із первісною забудовою портової Одеси, з яких видно, що тут не було й не передбачалося спорудження монумента імператриці. Як випливає з документів, торжеством історичної справедливості було б відновлення на площі храму Святої Катерини (документи підтверджують, що такий храм справді був на площі в XVIII столітті), а не монумента Катерині II. Схожа позиція оприлюднена в офіційному листі-довідці, якого підписав і передав до міськради декан історичного факультету Одеського національного університету ім. Мечникова В'ячеслав Кушнір. У документі викладено факти, пов'язані з історичною забудовою Катерининської площі XVIII—XXстоліть, і міститься висновок вчених-істориків про недоцільність встановлення в українському місті символів неіснуючої вже понад 90 років Російської імперії: «Проект відновлення пам'ятника Катерині II не можна вважати поверненням історичної справедливості, — зазначено, зокрема i в ньому, — оскільки, по-перше, історично Катерининський майдан проектувався як місце для освяченої 1794 р. церкви, а не для пам'ятника цариці. По-друге, цей пам'ятник, що простояв на майдані лише 20 років, був звичайним ідеологічним символом самодержавної Російської імперії, що не мав безпосереднього відношення до історії виникнення Одеси. По-третє, постать Катерини II відіграла надто одіозну роль в історії багатьох народів, які традиційно мешкали та мешкають в Одесі (українців, поляків, євреїв, татар та ін.), й відновлення пам'ятника цій особі на одному з центральних майданів міста може викликати негативну реакцію не тільки в Україні, але й за її межами».

                І справді, зараз одесити стали свідками гострого протистояння між українськими організаціями — противниками встановлення в центрі міста монумента Катерині II та прихильниками проекту — сумнозвісною клерикальною організацією «Єдіноє отєчєство» на чолі з відомим українофобом Валерієм Кадровим, що вже проводить хресні ходи під гаслами підтримки зведення пам'ятника. Водночас знову спалахнула полеміка про час заснування Одеси, а в День незалежності активісти українських організацій публічно спалили опудало російської імператриці. Причому лідер одеської «Свободи» Павло Кириленко заявив, що зведення пам'ятника Катерині II в Одесі «рівнозначне встановленню в Ізраїлі пам'ятника Гітлеру».

 

ДОВІДКА «УМ»

                Пам'ятник Катерині II був встановлений в центрі Одеси в 1900 і знесений у 1920 році. Його фрагменти донедавна зберігалися в обласному історико-краєзнавчому музеї. Пізніше на площі, названій на честь святої Катерини, більшовики спорудили пам'ятник Льву Толстому, потім Карлу Марксу, Адаму Міцкевичу. У роки окупації площу Маркса назвали іменем Гітлера. А в 1965 році на вкотре перейменованій площі Потьомкінців було зведено, згідно з постановою уряду УРСР, пам'ятник «Потьомкінцям — нащадки», який у червні цього року було демонтовано, щоб перемістити на Митну площу.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>