Розширення без поглиблення

      З 1 січня Ірландська Республіка перебрала на себе на півроку головування в Європейському Союзі. Ці шість місяців, однозначно, ввійдуть в історію передусім тим, що 1 травня відбудеться п’яте і найбільше в історії ЄС розширення: до 15 теперішніх членів ЄС приєднаються десять нових країн. Ця урочиста подія буде дещо затьмарена: розширення Союзу відбудеться без поглиблення зв’язків між країнами-членами. Таке поглиблення мала б гарантувати нова Конституція ЄС, яка ставила  завданням надати Союзу більш демократичний характер.

      Але не так сталося, як планувалося. Грудневий саміт у Брюсселі, на якому мала бути прийнята Конституція, закінчився повним провалом і похитнув фундамент будівлі, яка лише зводиться. Греція та Італія, які головували в Союзі впродовж 2003 року, фактично не виконали свого головного завдання. Не варто сподіватися, що Ірландія в авральному порядку виправить помилки двох своїх попередниць. Прем’єр-міністр Ірландії Берті Ахерн пообіцяв, що не буде тиснути на партнерів по ЄС з вимогами знайти компроміс, який вони не змогли знайти досі. Офіційний Дублін дав зрозуміти, що не ставитиме під удар свою репутацію і не скличе чергову конференцію «останнього шансу» у справі Конституції ЄС. Принаймні не зробить це без ретельних консультацій та узгодження всіх позицій на черговому саміті ЄС, який відбудеться 25 березня в Брюсселі. Тим більше що двом головним «збурювачам спокою» — Іспанії та Польщі — тепер не до єесівських справ. У Польщі висить на волосинці доля уряду Лешека Міллера, а в Іспанії у березні відбудуться парламентські вибори, після яких може з’явитися цілком новий уряд. Тому Берті Ахерн цілком однозначно заявив журналістам: «Боюся, що Конституцію ЄС не буде прийнятo 2004 року. На брюссельському саміті не було атмосфери, яка б сприяла досягненню порозуміння, не було навіть натяку на те, що таке порозуміння можливе у середньотерміновій перспективі».

      Провал саміту в Брюсселі був наслідком, якщо застосувати боксерську термінологію, клінчу між Польщею та Іспанією, з одного боку, які відстоювали ту систему розподілу голосів та голосування, про яку домовилися на саміті в Ніцці, та Німеччиною і Францією, з іншого боку, які запропонували нову систему врахування голосів у залежності від кількості населення  (ця система надавала б європейським гігантам більшої ваги при прийнятті рішень). Німеччина і Франція по-своєму праві в цих вимогах, бо отримали по 29 голосів, а вдвічі менші за населенням Польща та Іспанія — по 27 голосів. Тим часом більшість країн (як членів ЄС, так і кандидатів) не бажають перетворюватися на пасивних уболівальників у згаданому протистоянні, втрачати дорогоцінний час і шанси, тупцювати на місці. Ці країни бажають просуватися вперед, принаймні в тих питаннях, які не викликають суперечок.

      У зв’язку з викладеними розбіжностями Франція та Німеччина знову заговорили про «Європу двох швидкостей», тобто про те, що одні країни можуть здійснювати процес євроінтеграції швидшими темпами, а менш підготовлені — повільніше. Можливістю появи «двошвидкісної Європи» страхав також в інтерв’ю римській газеті «Ла Републіка» голова Єврокомісії Романо Проді: «Зрозуміло, що якщо 2004 року ситуацію не буде розблоковано, то частина країн могла б і, ймовірно, виступить з ініціативою просуватися вперед. Це можуть бути країни-засновники Союзу, але вірогідно і навіть бажано, щоб це була змішана група зі старих і нових країн, які поділяють однакові погляди на європейський устрій. Європейський потяг не може рухатися зі швидкістю найповільнішого зі своїх вагонів. У мене склалося таке враження, що окремі вагони взагалі не бажають рухатися чи навіть хочуть їхати у зворотному напрямку». Щоправда, Берті Ахерн в інтерв’ю телебаченню Бі-Бі-Сі відреагував на заяви лідерів Франції, Німеччини та Романо Проді доволі жорстко і однозначно: «Європа двох швидкостей, в якій одна група країн просувається вперед, а інша плентається позаду, створила б багато поділів та труднощів. Деякі європейські інтегратори хочуть просуватися вперед надзвичайно швидкими темпами, але є й інші, які прагнуть рухатися у поміркованiшому ритмі. Перед Європою стоїть виклик сенсовного підходу до цієї проблеми». Голова уряду Ірландії вважає, що Європа повинна просуватися вперед єдиною і згуртованою. 6 січня у Дубліні відбулася зустріч між Романо Проді та Берті Ахерном, присвячена дискусії навколо проблеми «двошвидкісної Європи» та обговоренню пріоритетів ірландського головування в ЄС. Після цієї зустрічі у виступі 14 січня перед депутатами Європарламенту Берті Ахерн застеріг, що на розширений Союз «очікує жах, якщо ЄС виявиться неспроможним прийняти Конституцію та погодиться з перспективою «двошвидкісної Європи».

      Ірландія, як вважають експерти, впродовж свого піврічного головування  намагатиметься не втручатися у суперечку «чотирьох», а скерує зусилля на залучення новачків до більш активної співпраці в Раді ЄС. На період головування Ірландії припадає ще одна визначна подія — червневі вибори до Європейського парламенту, після яких депутати від десяти нових країн-членів підуть «перший раз у перший клас», тобто стануть повноправними депутатами Європарламенту.

      Також за головування Ірландії нові члени ЄС повинні визначитися ще до кінця лютого зі своїми комісарами, тобто головами національних делегацій. Наразі прізвище свого комісара до ЄС назвала лише Латвія. Комісари від нових країн-членів матимуть лише піврічний термін повноважень, оскільки 1 листопада цього року має бути проведена ротація комісарів від усіх 25 країн-членів ЄС. Але їхні прізвища повинні бути названі ще за головування Ірландії на березневому чи червневому самітах ЄС.

      Упродовж головування Ірландії у лютому та березні Європейська комісія має підвести остаточний баланс готовності десяти кандидатів до вступу в ЄС. Додатковою проблемою є те, що спливає термін каденції Єврокомісії. Комісар ЄС з розширення Гюнтер Ферхойген запевняє, що п’ята хвиля розширення Союзу є більш підготовленою від попередніх чотирьох, але невирішених проблем і тут вистачає. І не лише внутрішніх. Постійним подразником залишатимуться події навколо Іраку та різне ставлення до них різних країн ЄС. Країни Союзу також мають великі розбіжності стосовно планів стабілізації євро. Невпинне зростання єдиної європейської валюти відносно долара спричинило великі проблеми в галузі експорту європейських товарів на світові ринки і, як наслідок, загальмувало процес економічного оздоровлення економіки об'єднаної Європи.

      Але на Ірландію очікують і дещо приємніші турботи — організація 1 травня великого свята в столиці та по всій країні з нагоди проведення у Дубліні спеціального саміту ЄС, на якому Союз офіційно поповниться десятьма новими членами. Ірландські дипломати в штаб-квартирі Євросоюзу повідомили, що їхня країна докладе всіх зусиль, щоб церемонія розширення стала незабутньою. Напередодні «Дня привітань», як назвали в об'єднаній Європі цьогорічне 1 травня, у Дубліні буде влаштовано гігантський феєрверк. А в сам  «червоний день єесівського календаря» мешканці та гості Дубліна зможуть відвідати великий європейський ярмарок та побувати на спеціальному концерті. Десять ірландських міст виберуть собі по одному місту-побратиму в десяти нових країнах ЄС та надішлють туди свої делегації і культурні програми. Така ідея особливо сподобалася голові Єврокомісії Романо Проді, який сказав: «Ми повинні показати мешканцям цих країн, що розширення ЄС є не лише політичним рішенням, але також актом вияву дружби». Посол Ірландії в ЄС Анна Андерсон пообіцяла: «Це буде чудовий день. Ми хочемо наголосити на його історичній вазі та святкувати не лише на рівні урядів, але також на вулицях. Ми прагнемо, щоб звичайні люди відчули радість від об’єднання Європи».