«Харчуємося з городу і просимо: «Боже, допоможи!»

11.08.2007
«Харчуємося з городу і просимо: «Боже, допоможи!»

Впорядкування місця катастрофи. (Фото автора.)

      Вантажний потяг із полатаними горезвісними цистернами з жовтим фосфором, який погуркотів у напрямку Казахстану, немов відтягнув із зони біди увагу суспільства, а також дозволив відразу ж податися у відпустки місцевому начальству. Наметового містечка для ліквідаторів катастрофи вже немає, залишилась поодинока техніка та з десяток робітників, що впорядковують територію. Кожен потяг, що проїжджає повз місце катастрофи, подає звуковий сигнал, ніби нагадуючи місцевим жителям, що залізниця ожила. Ліквідатори аварії старанно намагаються перетворити болотисту землю уздовж колії на зелений газон, адже високе начальство обіцяло, що саме так буде.

 

Фосфор вивезли, вогонь залишився

      Створити «зелену зону» виявилося, не так просто: на місці аварії чимало джерел, і поряд протікає невелика річечка, що впадає у Західний Буг. За п'ять-шість метрів біля самої річки відгороджена величезна яма, з якої забруднену воду відкачували кілька днів, загалом її набралося 10 цистерн. І хоча трохи далі трава місцями вже проросла, по ній знову довелося пустити техніку, адже місце аварії досі нагадує про себе. Зокрема, мешканці найближчого села Закомар'я кажуть, що періодично спостерігають маленькі спалахи і легке задимлення, адже поряд випасають худобу та збирають урожай.

      «...Не політизувати ситуацію, не створювати штучної напруги..., не поширювати недостовірної інформації», — закликають представники МНС. Але якщо пройтися вулицями Ожидова чи інших уражених населених пунктів і поспілкуватися з мешканцями, то поняття «спекуляція» та «достовірна інформація» відразу ж набирають чітких ознак, та й враження від зеленого газону, що колись, можливо, прикрашатиме місце аварії, дещо тьмяніє. Селянам політизування зараз не на часі, адже гаряча пора — жнива. Комбайни і трактори зайняті на всі сто відсотків.

«Якщо нічого не кажуть, значить не отруйні»

      За повідомленням Мінприроди від 24 липня року, Служба державної ветеринарної медицини на території ураження обстежила 779 голів коней, 2964 голів великої рогатої худоби тощо. Ця інформація викликала неабияке здивування у трьох місцевих господарів, з якими довелося поспілкуватися. Селяни переконані: об'єкти для обстежень добиралися за певною «вибірковою» схемою. Зате з криниці наступної моєї співрозмовниці ожидівчанки Віри Йосипівни Дрозд через тиждень після катастрофи представники санітарної служби брали проби води. Також брали на обстеження траву з пасовиська і після цього — кров у її корови. У той час дощів ще не було, а криниця згори накрита — можливо, тому до неї отруйні речовини не потрапили, проте сам факт забору проб виглядав обнадійливо.

      Ожидівська сільрада поширювала загальну інформацію про результати обстежень, проте Віра Йосипівна туди не ходила. Повторних обстежень води з її криниці не було. «Харчуюся продуктами з мого городу, вживаю молоко від моєї корови і кажу: «Боже, допоможи!..» — емоційно розповідає Віра Йосипівна. На момент нашої розмови вона, як і багато інших місцевих жителів похилого віку, на стан здоров'я не скаржилася. Проте в її онуки Оксани — проблеми. Доки горів фосфор вона перебувала у Львові, а коли цистерни забрали — повернулася в Ожидів. Останні кілька днів Оксана почувається гірше, часто буває нудота.

      На погане самопочуття скаржилася і Наталя Павлик, яка з дев'ятимісячним синочком прямувала вулицею. Зі скаргами на спазми дихальних шляхів і затерпання кінцівок вона звернулася до лікарів в обласному центрі, де й отримала першу допомогу, але без госпіталізації та обстеження. Оскільки нічого не було відомо про характер аварії та речовину, що горіла, до обласного центру вона приїхала лише на другий день після катастрофи: хоч із запізненням, усе ж рятувала синочка від отруйного диму. У двокімнатній «хрущовці» у жахливу спеку разом iз нею ховалися від випарів фосфору десять осіб і троє маленьких дітей. Наталя ще годує сина грудним молоком, але в ті дні молоко зникло.

      Повернулася до Ожидова вже після того, як цистерни поїхали з України. Її сім'я харчується продуктами з власного городу, вживають воду з криниці та коров'яче молоко. Коли готує для дитини кашу, то молоко трохи довше кип'ятить, а воду використовує ще з тих залишків, коли привозили безплатну допомогу. Наталя сподівається, що після дощів вода в колодязях буде чистішою, і її вже можна буде пити. Про обстеження городніх продуктів вона не знає, думає, що вони не отруйні бо «...якби були отруйні, то напевно б сказали. А якщо не кажуть, значить, не отруйні...»

Поїзди пішли, і ніхто нічого вже не обстежує

      До нашої зустрічі Наталя Павлик не знала, що львівська влада особливу увагу звертає на вагітних жінок зони ураження та матерів iз дітьми до трьох років.

      Власне, саме ця категорія дітей із сусіднього села Закомар'я поки ще не поїхала на оздоровлення до таборів. А чи поїдуть — буде відомо пізніше, гроші на оздоровлення дітей віком до 17 років із зони ураження вже виділено. Для цієї мети, за словами начальника управління у справах сім'ї та молоді Львівської облдержадміністації Андрія Корната, заплановано 16 мільйонів гривень.

      Мешканка Закомар'я (найближчого до місця аварії села) Марія Лоїк та група її односельцiв розповіли про те, що відразу після катастрофи до села привозили навіть корм для худоби із селянської спілки села Андріївка, яке трохи згодом також потрапило в зону забруднення. Про дослідження води, продуктів і тварин вони чули, що такі проводилися в перші дні. Також згодом місцевим жителям роздавали результати аналізів iз коментарями, що все можна пити-їсти, але «...коли поїзди пішли, ніхто нічого вже не обстежує. Життя йде так, як було до катастрофи».

      Про придатність до споживання води та сільськогосподарської продукції твердить також і начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації Олексій Титаренко, який був цього дня на місці катастрофи: «...97 населених пунктів, зараховані до зони впливу наслідків аварії, є безпечними для проживання». Окрім того, за його словами, не було потреби відкачувати воду, але, враховуючи «психологічний фактор», це все-таки було зроблено. У такому випадку незрозуміло, для чого на забрудненій території, як стверджує фахівець, ще рік вестиметься моніторинг. У цьому контексті дивною також видається заява ще одного львівського посадовця — першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Валерія П'ятака про те, що за два-три тижні постраждалі території будуть обстежувати експерти з Підкарпатського воєводства (Польща). Що вони будуть шукати, коли й так усе добре? Чи, може, певні проблеми таки є?

Василь КОВАЛИШИН.