Ну, постривай!

14.01.2004

      У понеділковому номері наближеної до урядових кіл США газети «Вашингтон Пост» з'явилася редакційна стаття під заголовком A Resolution for Ukraine, який можна перекласти як «Резолюція для України», так і «Рішучість для України». У статті міститься заклик до адміністрації президента Буша підтримати демократичні сили в Україні та протидіяти спробам узурпації влади Леонідом Кучмою. Власне, цю статтю, виклад якої наводимо на 2-й шпальтi, слід розглядати як начерки нової політики США щодо України.

      За словами Держсекретаря США Коліна Пауелла, перша в 2004 році резолюція у царині зовнішньої політики адміністрації Буша стосується «розширення свободи». І не лише в Іраку та на Близькому Сході: в статті, яка з’явилася в газеті «Вашингтон пост», пан Пауелл пообіцяв підтримати «консолідацію свободи в багатьох нових, але все ще крихких демократіях... у Латинській Америці, Європі, Азії та Африці». «Ми сподіваємося, що ця підтримка піде далі риторики, яка впродовж перших трьох років правління президента Буша занадто часто підмінювала справжній захист демократії, і що такий захист буде застосовуватися навіть у тих випадках, коли інтереси Сполучених Штатів такі, що є спокуса толерувати спроби автократії», — заявляє держсекретар США.

      Одним з регіонів, де така заангажованість США (або її відсутність) може виявитися вирішальною, є колишні радянські республіки на захід і на південь від Росії. Багато з них борються за встановлення демократії; в інших правлять автократи. Майже всі з них перебувають під загрозою московського імперіалізму, що відроджується. Як показав недавній приклад крихітної Грузії, демократія є найкращим захистом від спроб російського президента Володимира Путіна створити сферу впливу, де б панував Кремль. Країни, у яких відбулися вільні й чесні вибори, виявляють тенденцію до зміцнення своєї незалежності й встановлення хороших відносин із Заходом, тоді як нестабільні автократичні режими з більшою ймовірністю схиляються у бік Путіна.

      Можливо, ближче за всіх до переломного моменту є Україна. Як і в Росії, в Україні існує виборна демократія, яка позначена корупцією і тактикою «сильної руки», а економіка країни спотворена олігархічними кланами. Однак більшість населення України прагне до інтеграції iз Заходом. Президента Леоніда Кучму звинувачують у корупції та в серйозних порушеннях прав людини. В останні місяці він усе ближче піддається впливу Путіна, дозволивши Росії прибрати до рук значну частку українського енергетичного сектору і підписавши з нею договір про економічну інтеграцію.

      Схоже, що тепер Леонід Кучма шукає шляхи урізання демократії в Україні, щоб продовжити власне перебування при владі, коли цього року закінчиться термін його президентства. Минулого місяця його союзники в парламенті проштовхнули в першому читанні проект поправок до Конституції, якими передбачається скорочення терміну Президента, який має бути обраний у жовтні, а наступні президентські вибори проводити у парламенті, який перебуває під контролем прокучмівських сил. Потім судді, яких він призначив до Конституційного суду, ухвалили, що конституційне обмеження в два президентських терміни не перешкоджає пану Кучмі знову стати Президентом. Президентські поплічники при цьому запевняють, що цим вони лише рухають країну в бік більш парламентсько-центристської системи, а пан Кучма грайливо заявляє, що він «ще» не вирішив, чи йому змагатися за черговий термін. Однак результатом його дій стане нейтралізація найпопулярнішого лідера країни Віктора Ющенка, який, відповідно до опитувань громадської думки, виграє наступні президентські вибори, якщо вони будуть проведені чесно.

      На карту поставлено щось більше, ніж лише прагнення пана Кучми зберегти за собою владу, пише «Вашингтон пост». Пан Ющенко популярний саме тому, що його ім'я пов'язують з тими українцями, котрі прагнуть консолідувати незалежну демократію і повести країну до інтеграції з Європою.  Путін, безумовно, із симпатією поставиться до розвалу діючої системи Кучмою. Питання полягає в тому, чи буде адміністрація Джорджа Буша в співдружності із Західною Європою ефективно протидіяти цьому процесові. Цього року в Україні свобода або консолідується,  або зникне, застерігає адміністрація США.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>