У товаристві прикарпатських журналістів Богдан Кучер стоїть дещо осібно. Точніше, не стоїть, а перебуває в якомусь нестандартному вимірі. Його, на диво, мало цікавлять місцеві сенсації про владців і міні-олігархів, що просочуються з поінформованих джерел; не інтригують розборки кримінальних авторитетів і тому подібне, що для нашого брата-репортера — як манна небесна. Богдан, навпаки, взявся орати складні духовні, мистецькі й культурологічні перелоги нинішньої надто суперечливої доби. При цьому частенько піднімає голову до неба. Не від гонору, боронь Боже! Каже, в небесах можна багато що розгледіти. І про це розповідає на обласному радіо в авторських програмах «Отчий світильник», «Пізнай в собі людину», «Золотий тік», «Щоб ми всі були одно». Спокійні інтонації його голосу умиротворяють радіоефір.
А ще пише (у його трактуванні — складає) і співає власні пісні. Не всі вони, звісно, вдаються так, як радив колись Кучерові-початківцю Володимир Івасюк, та чимало з них стали подією у вітчизняній естраді, зокрема «Колиска яворова», «Щасливого Різдва», «Хай добро вам сіється» і, поза сумнівом, — прославлений Василем Зінкевичем «Новий день над Україною».
Кучер-журналіст-поет-композитор-виконавець має дуже багато щирих шанувальників і не позбавлений уваги недоброзичливців. Це природні супровідники таланту — посередність у творчості не викликає інтересу й опору.
Про нього вже писали відомі автори, зазвичай орієнтуючись на високі духовні стандарти, в публікаціях «Служити Богові і людям», «Боюся загубити небо у собі»... Аби не повторюватися (за винятком одного-двох біографічних епізодів), пропоную Богданові дещо приземленіший політ думки, хоча розмову таки почали з його інтригуючої появи на світ.

10 липня в одному італійському київському ресторані Галя і Леся Тельнюк, які тепер називаються гурт «Сестри Тельнюк», презентували свій новий диск «Жовта кульбаба». Робота над ним почалася ще влітку 2006 року, але дівчата відомі як дуже прискіпливі музиканти, перфекціоністи, тому реліз альбому, випущений компанією Comp music/EMI, припав на 12 липня, а на осінь «Сестри Тельнюк» обіцяють ще один диск — «По обидва боки Сонця та Місяця». Спеціально для цього нового проекту на замовлення виготовляється надсучасна електронна бандура. Це складний інструмент, працюють над ним уже довго, але це має вийти щось неперевершене, принаймні так стверджують сестри. Над інструментом працює Роман Гриньків, сучасний майстер із виготовлення бандур.

Коли виступає Ніна Матвієнко, язик не повертається сказати, що відбувся черговий концерт. Бо кожен її виступ — це ексклюзив і розкіш для слухача. Маленьку тендітну співачку можна зустріти на фестивалі «Країна мрій» чи на якомусь іншому благодійному концерті. Але, на жаль, народна артистка України не так часто співає у великих залах, як би хотілося.
З 10 по 24 липня Ніна Матвієнко із Марією Миколайчук та Валентиною Коротя-Ковальською — вокальним тріо «Золоті ключі» — розпочали благодійний тур у рамках соцiальної програми компанiї «Київстар» «Самотності — ні!». «Золоті ключі» побувають протягом двох тижнів у десяти геріатричних центрах — будинках для самотніх літніх людей у Київській, Чернігівській, Вінницькій, Івано-Франківській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Херсонській, Одеській областях.