Ідея організувати для молодих українських театралів нетрадиційні навчальні студії виникла у працівників Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса спільно з голландською організацією Moving Academy for Performing Arts (МАРА) — власне Пересувною академією сценічного мистецтва. Зародилася ця надпотрібна думка завдяки приватному знайомству та взаємному зацікавленню. «Наш центр — це науково-театральна установа, яка не лише досліджує театральні явища, але й заохочує до експериментів, — говорить про Центр Курбаса режисер, засновник Українського мім-центру Олександр Чайка. — Саме тому ми вирішили сформувати таке напівстудентське середовище, яке б рухалося в напрямку змін». Коштами ідею (звісно) підтримав не український, а голландський уряд.

5 червня в кінотеатрі «Київ» нагороджували переможців першого українського фестивалю мобільного кіно «Коротко про головне». За організацію подібних заходів охоче беруться оператори мобільного зв'язку та виробники мобільних телефонів — для них це чудова реклама.

От і закінчилася «Країна мрій», де кожен бачив здійснення потаємних мрій аж три дні. Хто не мав особистих незвершених планів, то поринав думкою на благо суспільства: щоб розпалити без сірників купальський вогонь, коли вітер голову зриває і дощ накрапає, щоб люди не порозбігалися, коли промокнуть їхні сорочки, щоб ходили всі щасливі й усміхнені. До цієї категорії належали ті, для кого «Країна мрій» стала реальністю. Звісно, що це організатори, які вже за чотири роки існування Міжнародного етнічного фестивалю «Країна мрій» встигли намріятися досхочу. Але більшість була таких, яким не заважав дощ, а навпаки — додавав адреналіну і тримав у тонусі гарячу молодечу кров. Важко повірити, але на Співочому полі в Києві 6, 7 і 8 липня вік не мав значення. Приходили сюди і сивочолі, і ті, в кого молоко під носом не висохло. Та за один-два чарівнi танці всі вони перетворювалися на красивих парубків і дівчат, яких ані вогонь, ані вода не бере, не те що хвороби і всілякі болячки.