Підніміть мені повіки...

05.07.2007
Підніміть мені повіки...

      Ставлення до пластичної хірургії досить неоднозначне. Дехто вважає її вирішенням усіх проблем, пов'язаних із зовнішністю, хтось просто не вірить у результативність операції та в можливість реального перевтілення. Але факт залишається фактом - попит на «пластику» в останні роки постійно зростає, бо для сучасного суспільства характерний культ тіла та краси. З яких причин люди лягають під ніж пластичного хірурга? Як пацієнтові треба готуватися до такої операції? Чому результат не завжди задовольняє замовника? На ці та інші запитання «УМ» відповідала кандидат медичних наук, офтальмохірург вищої категорії Київської медичної академії післядипломної освіти Наталя Петренко, яка за 15 років роботи допомогла багатьом людям змінити на краще своє життя.

 

Чоловіки також «лягають під ніж» пластичного хірурга

      - З якого віку можна робити пластичну операцію?

      - Насправді віковий ценз не є показником для виконання операції. Якщо говорити про травми, то вони можуть бути в будь-якому віці, зокрема і в зовсім маленьких дітей. Це можуть бути укуси собак, наслідки падінь чи сильних поранень. Омолоджуючі операції також не прив'язані до якогось конкретного віку, тому що процеси старіння в кожної людини пов'язані з особливостями конкретного індивідуального організму. Тому встановлювати якісь рамки тут не варто. В молодому віці пластичні операції, як правило, є наслідком психологічних проблем людини. І якщо ці негаразди стають причиною поганого настрою, внутрішніх комплексів, це, власне, теж може бути поштовхом до операції.

      - Як правило, естетична хірургія більше застосовується до жінок. Чи не змінюється сьогодні ця тенденція?

      - Звичайно, серед пацієнтів залишається переважна більшість жінок. Але протягом останніх п'яти років до пластичних хірургів усе частіше починають звертатися чоловіки.

      - З чим це пов'язано?

      - Останнім часом критерії чоловічої краси змінилися, і конкуренція змушує чоловіків приділяти більше уваги своєму зовнішньому вигляду. У представників сильної статі з'являється бажання впливати на людей та будувати свою кар'єру за рахунок зовнішності, тож чоловіки стають більш активними. Це може бути пов'язано з публічною професією пацієнта.

      - Буває, пацієнт не розуміє, чим ризикує, йдучи на пластичну операцію, або взагалі не уявляє, якого результату прагне досягти. Як ви поводитесь із такими людьми?

      - Для цього ми проводимо попередні бесіди з пацієнтом. Це допомагає йому остаточно вирішити, чого він насправді хоче. Перш за все необхідно виявити причину, яка підштовхнула людину на цей «подвиг». Буває, приходить пацієнт і каже, що невдоволений своїм виглядом після операції у якійсь клініці. Як професіонал, я оцінюю, що операція була проведена на високому рівні, без ускладнень, з використанням правильної методики. А от людині здається, що в неї різні окові щілини. Це трапляється тому, що пацієнт завчасно не вирішив для себе, якого результату він хоче досягти.

      - У таких випадках доводиться відмовляти пацієнтові?

      - Не те, що відмовляти, швидше радити.

      - Деякі психологи стверджують, що пластична операція не допомагає людині позбутися своїх комплексів, мовляв, усі проблеми - в голові.

      - Тут дуже важливо сказати, що після «пластики», тобто після зовнішніх змін, повинні статися зміни у способі життя пацієнта. Треба слідкувати за своєю вагою, контролювати кількість рідини, яка надходить до організму, проявляти фізичну активність. Словом, не можна зробити операцію, а на третій день почати багато їсти або зловживати спиртними напоями. Якщо людина щось змінить у способі свого життя, вона неодмінно позбудеться багатьох комплексів. Операція ж стане поштовхом до цих змін.

Йдете на «пластику» - кидайте палити

_     - Спеціальної підготовки як такої немає. Але мало хто з лікарів сьогодні попереджає про те, що, наприклад, за шість місяців до проведення операції на обличчі пацієнту необхідно кинути палити. Особливо це стосується операцій із перерозподілу шкіри обличчя, коли змінюється намрямок лінії шкіри та судинно-кров'яного постачання. З роками навіть у тих людей, які не палять, виникають новоутворені судини, які близько підходять до поверхні шкіри, а паління збільшує їхню кількість і погіршує кровопостачання шкіри обличчя. Таких прикладів можна навести багато - про всі ці нюанси пацієнтові має говорити лікар.

      - Ви, маючи такий великий досвід, досі хвилюєтеся перед операціями?

      - Я думаю, це можна порівняти з виходом артиста на сцену. Поки хірург виконує свою роботу, він завжди переживає за те, як пацієнт перенесе операцію, чи все пройде правильно, без ускладнень. У пластичній хірургії важлива взаємна допомога лікаря та пацієнта, їх взаєморозуміння та довіра одне одному. Невдачі, як правило, трапляються лише через те, що ці суб'єкти не можуть домовитися про очікуваний результат. Коли пацієнт чітко знає, чого хоче, і може це донести до свідомості лікаря, тоді вони працюють ніби в унісон і отримують позитивні результати, якими задоволені всі. Водночас треба розуміти, що пластична операція - не та послуга, яка поліпшує здоров'я. Вона в першу чергу спрямована на те, щоб покращити естетичний вигляд, якість життя. Люди, вдаючись до хірургічного втручання, прагнуть до умовної досконалості, тому що абсолютної досконалості взагалі не існує.

      - Ви самі готові колись вдатися до пластичної операції?

      - Якщо я відчую в цьому потребу, то чому б ні? Обличчя - наше дзеркало, за ним треба слідкувати і берегти його.

Наталя БОРИСЮК.