«Нєбоскрьоби», «нєбоскрьоби» — це все Києва оздоби

16.05.2007
«Нєбоскрьоби», «нєбоскрьоби» — це все Києва оздоби

«Висотне диво» — через дорогу від Національної опери ім. Т. Шевченка. (Фото Володимира СТАДНIКА.)

      У березні Президент Віктор Ющенко підписав Указ «Про заходи щодо впорядкування забудови території та збереження історико-культурних територій і об'єктів у місті Києві». Цей документ заборонив висотне будівництво в історичній частині Києва. Згідно з указом Президента, Київська міськдержадміністрація повинна вжити заходів щодо заборони будівництва в історичному центрі міста Києва житлових та громадських будинків підвищеної поверховості, а також розробити та затвердити схему розташування таких будинків i споруд поза межами історичного центру міста. Водночас Президент Віктор Ющенко зобов'язав Генеральну прокуратуру України здійснити перевірку законності забудови історичного центру Києва, зокрема при наданні земельних ділянок для будівництва. А Кабінет Міністрів повинен впорядкувати механізм забудови міст, що віднесені в установленому порядку до історичних місць України.

 

«Михайлівський Золотоверхий — як перелякане дитя»

      «Я живу в Києві з 1946 року — в центрі міста, на вулиці Костьольній. І ось уже протягом майже півстоліття ходжу на роботу вулицею Володимирською. У 90-ті роки ця вулиця поступово стала окрасою міста — було відновлено Михайлівський Золотоверхий собор, впорядковано скверики і проїзд від Софії до Михайлівського, на Михайлівській площі було відновлено чудовий мармуровий пам'ятник княгині Ользі. Та й Софійська площа після проведених тут реставраційних робіт у прилеглих будівлях стала ошатною, — розповідає «УМ» співробітниця Інституту математики НАН України Галина Сита. — Так само погарнішав куточок вулиці біля Оперного театру з пам'ятником Миколі Лисенку й оновленими навколо нього будинками. А що ж відбувається зараз? Навколо колишнього реального училища на Михайлівській площі (тепер цей будинок належить Дипломатичній академії) виросли дві незграбні чудернацькі будівлі, що аж ніяк не вписуються у навколишнє середовище, вони створюють різкий контраст з існуючими будівлями, псують усю архітектурну врівноваженість площі, зводять нанівець все те, що було створено у попередні роки. Та сама біда спіткала і Софійську площу, і Театральну, там також вибудовують незграбні «хмарочоси» (у Рильському провулку, що межує з Софійською площею, а також за відновленою будівлею на розі вулиць Володимирської і Богдана Хмельницького), аніскільки не замислюючись, як це позначиться на загальному вигляді вулиці. Невже гроші так затьмарили очі нашим будівельникам, що вони згодні будувати будь-що, аби подорожче? Пам'ятаю, як у 90-х роках було прилюдне обговорення, пов'язане з перебудовою Хрещатика. Чому зараз цю практику припинено?»

      «Питання про забудову історичної частини столиці держави потрібно виносити на громадське обговорення. Не можна було майдан Незалежності чіпати без референдуму в Києві, без обговорення цієї теми киянами. Адже купка людей не може визначати, що будувати, а що зносити. Це ж не їхня дача, — обурювався під час розмови з кореспондентом «УМ» керівник Головної служби секретаріату Президента України з гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Олександр Биструшкін. — Сьогодні весь бізнес — промислові, фінансові структури з усієї України, з Росії, представництва різних фірм і компаній з Західної Європи — переходить у столицю України і хоче мати свої офіси в центрі. Але ж у Європі категорично заборонено будівництво в історичній частині міста. Тому зведенням таких новобудов ми підриваємо авторитет України у світі. Люди, які приїздять до нас із цивілізованих держав, дивляться і не розуміють цього. Не розуміють, чому ми самі знищуємо своє минуле. До речі, відома архітекторка Лариса Скорик свого часу активно протестувала, коли ми хотіли в 1994 році по вулиці Великій Житомирській, 2-а збудувати музичний театр для дітей та юнацтва. А зараз там ТОВ «Ярославів Вал» збудував «криголам», який зламав весь простір Михайлівської площі — Михайлівський Золотоверхий тепер виглядає, як перелякане дитя. Я пані Скорик відверто спитав, чому ж ви тоді протестували проти будівництва музичного театру, а чому зараз промовчали, коли збудували оце страхіття? Вона мені не змогла відповісти».

      Власне, історія зі зведенням адміністративно-будівельного комплексу на вул. Великій Житомирській, 2-а стала досить резонансною. Земельну ділянку для будівництва Міністерству закордонних справ (воно виступало замовником) було надано 2003 року. Хоча ділянка, що була передбачена під спорудження комплексу, розташована на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на території археологічного заповідника «Місто Володимира». Коли почалося зведення 10-поверхової будівлі, громадськість висловила занепокоєння висотою будівлі. І замовнику (МЗС) спільно з інвестором будівництва (ТОВ «Ярославів Вал») за погодженням із радою інвесторів та оператором (фірмою Accor) було запропоновано розглянути питання про перегляд проектної документації з визначенням конкретних обсягів будівництва та здійснити заходи для коригування проекту з метою зменшення поверховості комплексу. МЗС звернулося до інвестора ТОВ «Ярославів Вал» із вимогою призупинити будівництво і скоригувати проект, проте ТОВ «Ярославів Вал» та основний інвестор — Британський інвестиційний фонд BIF Limited — не погоджуються з рекомендаціями архітектурно-містобудівної ради і продовжують будівництво 10-поверхової будівлі за раніше затвердженим проектом.

      «Я підтримую указ Президента України. Указ — це нормативний акт, який треба виконувати, але потрібно дивитися, на кого він розповсюджується, а на кого — ні, — сказав у інтерв'ю «УМ» голова ТОВ «Ярославів Вал» Олександр Спасибко. — Будівництво на вул. Великій Житомирській, 2-а було погоджено і розпочато до виходу цього указу. А закон не має зворотної дії. Думок щодо забудови Києва може бути багато, але потрібно дивитися на юридичний бік питання. Якщо все погоджено і затверджено, то не зносити ж тепер ці об'єкти. Крім того, по вул. Великій Житомирській, 2-а буде п'ятизірковий готель. Оператор цього об'єкта — компанія «Інтер-Континенталь». Такі об'єкти потрібні місту, особливо враховуючи, що у 2012 році в Україні проходитиме чемпіонат із футболу».

Театр починається з офісної висотки?

      Ще один об'єкт, який не дуже вписується в історичний центр Києва, — це колишній готель «Театральний», що через дорогу від Національної опери України ім. Т. Шевченка. На місці готелю тепер зводять офісно-житловий комплекс «Леонардо» на 16 поверхів. У цю ситуацію втрутився секретаріат Президента України. Надіслано листи до Генеральної прокуратури, Міністерства культури і туризму, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Втім листи листами, а будівництво ніхто не зупиняв. І чергова «свічка» поволі росте, плануючи «догнати і перегнати» київську Оперу. Десь у Відні такий архітектурний ансамбль виглядав би дуже-дуже екзотично. Хоча «зашореним» австрійцям таке взагалі не спало б на думку — будувати «нєбоскрьоб» поряд з Оперним театром чи королівським палацом. А ось у нас через дорогу від Національної опери ім. Т. Шевченка будуть апартаменти, офіси, ресторани, кафе-бари, паркінги, магазини, фітнес-клуб — словом, офісно-житловий комплекс з усіма зручностями. «Сьогодні всі говорять про ціну київської землі. А я б сказав про ціну моралі чиновника і бізнесмена. Ця ціна моралі є дуже низькою, якщо дозволяє у гонитві за прибутком руйнувати історичний центр Києва, який залишався недоторканним упродовж віків», — говорить Олександр Биструшкін.

      «Пізно ваша газета похопилася. Треба було раніше протестувати проти будівництва на місці готелю «Театральний», а зараз уже все вирішено. І взагалі, я «Україні молодій» інтерв'ю не даю, бо Помаранчева революція в Україні — значною мірою на совісті вашої газети», — ось такий «коментар» отримала кореспондент «УМ» від відомої архітекторки, професора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, заступника голови Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Лариси Павлівни Скорик.

      Що ж насправді відбувається на вулиці Богдана Хмельницького, через дорогу від Оперного театру ім. Т. Шевченка? За документами, товариству з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал», згідно з розпорядженням Київміськдержадміністрації від 25 жовтня 2004 року за умови отримання дозволу Кабінету Міністрів України на знесення пам'ятки історії по вул. Б. Хмельницького, 19-А, було дозволено знести будинки по вул. Б. Хмельницького, 21-А та 21-Б і здійснити проектування та будівництво на звільнених ділянках споруд у єдиному комплексі з будинком по вул. Б. Хмельницького, 17/52-А.

      Кабінет Міністрів із дозволом... не зволікав. І дозволив знести пам'ятку історії місцевого значення по вул. Б. Хмельницького, 19 А у Києві: на підставі статей 4 та 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та у зв'язку з аварійним станом будівлі. За даними Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київміськдержадміністрації, вся проектна документація погоджена Державною службою охорони культурної спадщини та отримала позитивний висновок Комплексної державної експертизи.

      Тобто все неначе і законно. Власне, така агресивна «законність» і змусила Президента України підписати Указ «Про заходи щодо впорядкування забудови території та збереження історико-культурних територій і об'єктів у місті Києві». Адже йдеться не просто про якесь не дуже естетичне будівництво, а про те, що центр Києва, історія якого налічує понад 1500 років, перетворюється на житлово-офісний масив. Фактично вже не залишилося жодного клаптика справжньої київської землі. Все конвертовано в «земельні ділянки», метр яких коштує стільки-то тисяч доларів. І хоча звідусіль чути волання про дорожнечу київської землі, насправді все навпаки. Її розпродують і розкуповують за безцінь. Бо дух, історія і слава київських вуличок і пагорбів коштує набагато більше, ніж метр офісної площі.

      «На вулиці Богдана Хмельницького, 19, спочатку звели готель «Театральний». Чому ж не залишити це так? Ні, забаглося будувати офісний комплекс. Вони зараз обкладають його стіни дзеркальною поверхнею. Мовляв, це не буде тиснути на навколишнє середовище. Та не заміните ви нічим спотворення навколишнього середовища. Хочеться сказати цим власникам: ви ж їздите по світу, ви маєте можливість бачити європейські міста. Як же можна робити таке з історичною частиною Києва? Якщо ви хочете жити, як цивілізовані і багаті люди, то багаті і цивілізовані люди так не живуть», — вважає Олександр Биструшкін.

      Проте голова ТОВ «Ярославів Вал» Олександр Спасибко сказав «УМ», що ніякого спотворення історичної частини Києва не відбувається. «Об'єкт по вулиці Богдана Хмельницького — унікальний. Він повністю відтворює пам'ятку історії. Крім того, в цьому будинку передбачено 8 поверхів наземного паркінгу — таким чином буде значно розвантажено вулицю Богдана Хмельницького. Нас зобов'язали побудувати цей паркінг, хоча ви ж розумієте, що є дуже велика різниця у вартості 1 кв. м. паркінгу і 1 кв. м. офісу чи житлової площі. Крім того, нас зобов'язали облицювати будівлю склом, щоб вона не «тиснула» на Оперний театр ім. Т. Шевченка. Тобто 16-поверховий об'єкт матиме вигляд 7-поверхівки».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>