Лакмусовий Канн

      Звісно, про представлення українських фільмів у конкурсній чи навіть позаконкурсній програмі 60 Міжнародного кінофестивалю у Канні поки що не йдеться — до цього статусу нам ще треба буде дорости. А от здійснити таку собі розвідку боєм, поінформувати міжнародний кінематограф про сучасне українське кіно і запевнити його у нашому бажанні бути одним із активних суб'єктів світового мистецтва саме час. Генеральний директор МКФ «Молодість» Андрій Халпахчі з цього приводу не має жодних сумнівів. Разом з однодумцями, серед яких — Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» та компанія Nemiroff, він розповів про план завоювання симпатій дистриб'юторів з різних країн, який українські «кіноделегати» будуть реалізовувати у Канні вже за кілька днів.

      «Ми всі знаємо Каннський кінофестиваль як один iз найпрестижніших кінофорумів світу, — каже пан Халпахчі. — Знаємо, що тут традиційно сильна конкурсна та позаконкурсна програма і дуже мало говоримо про те, що це ще й грандіозний кіноярмарок, на який з'їжджаються сотні дистриб'юторів з усього світу. Я, звісно, не очікую, що після нашої презентації у Канні українське кіно розкуплять на мільйони доларів. Але я впевнений, що це представлення — перший крок, який сьогодні обов'язково треба  робити. Кілька сотень людей прийдуть на презентацію, з'являться повідомлення у пресі — вже буде певний розголос».

      До Канн повезуть картини «Два в одному» Кіри Муратової, «Обранець» Романа Балаяна, «Аврора» Оксани Байрак, «Біля ріки» Єви Нейман. Деякі картини презентуватимуть повніше — ті ж «Два в одному», оскільки картина  вже мала публічні покази.  Деякі представлять зумисне завуальовано — йдеться про «Обранця» Романа Балаяна (картина ще в процесі роботи, тож розкривати всі секрети зарано). Андрій Халпахчі дуже сподівається на те, що наші стрічки зацікавлять міжнародних дистриб'юторів і це позитивно вплине на їхню прокатну та фестивальну долю. За його словами, своєю присутністю у програмі цьогорічного Каннського фестивалю російська картина «Олександра» (режисера Олександра Сокурова) значною мірою має завдячувати іноземному дистриб'ютору, який нею опікується.

      На питання, коли ж Україна спроможеться на повноцінне представлення у Канні — з павільйоном або хоча б стендом, — пан Халпахчі відповів так: «Це не настільки дорого, але до цього треба бути готовим. Треба видавати щорічний каталог українського кіно, мати достатньо DVD-матеріалів, які можна було б  роздавати на фестивалі...» Присутня на прес-конференції Голова Держкіно Ганна Чміль у певному сенсі «оптимізувала» цю перспективу, розповівши, що гроші на кіновиробництво наразі надходять дуже вчасно. Хоча, чи можна буде якось «викроїти» з них фінансування каталогу та DVD-матеріалів, — невідомо. Оскільки це справді дуже скромні цифри — 50 мільйонів гривень на рік. Для порівняння: Польща на кіновиробництво щороку витрачає близько 200 мільйонів євро.

      Презентація наших фільмів у Канні відбудеться 17 травня. І хто знає, можливо, вже цього ж дня знайдуться дистриб'ютори, готові взяти на себе відповідальність за його нормальне представлення у міжнародному контексті.