Зимовий відпочинок у Карпатах стає не менш привабливим, ніж літній. І річ тут не тільки в можливості покататися на лижах та полюбуватися чудовими краєвидами. Щороку зростає як якість послуг, так і їх різноманітність. Це підтверджує один із найбільших на Закарпатті тур-операторів «Содіс-Карпати».
«Ми почали першими в області працювати з місцевими турбазами, — говорить менеджер Наталя Холовицька. — Шість років тому ніхто цим не займався. Всі возили туристів за кордон. Тепер ситуація суттєво змінилася. Працюємо, в основному, з приватними пансіонатами. Якщо п'ять років тому їх було всього 2—3 на Закарпатті, то тепер уже десять. І з кожним роком вводяться в дію нові. На приватних турбазах ціни вищі, але і сервіс кращий. І, як показує наш досвід, першими розкуповують якраз найдорожчі номери. Топ-сезон взимку — з 26 грудня до 14 січня. Як правило, беруть путівки на тиждень або на два. Вартість коливається від 100 умовних одиниць до 400. Минулого року продалося 90 вiдсоткiв усіх наших пропозицій. А замовляти починають уже з жовтня. В такий час навряд чи можна ще влаштувати десь велику групу на зимові свята, але невеликі компанії чи сім'ї можуть знайти гарну пропозицію аж до кінця грудня».
Окрім лиж, усіх зручностей та смачної кухні, туристам пропонують i цікаве дозвілля. Екскурсії по Ужгороду, Мукачеву, закарпатських монастирях та мінеральних джерелах, дегустацію вин у знаменитому винному залі «Скеля». Новинкою цього сезону стала «Закарпатська гостина» — вечеря зі страв різних національностей Закарпаття, присмачена народною музикою та танцями. Кому цих вражень замало, до їхніх послуг сауни та російські бані, ванни з мінеральною водою, колиби і навіть кінні прогулянки.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
