«Хоч слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається» — ці відомі рядки українського поета мимоволі спливають у пам'яті з огляду на події останнього часу на теренах Дніпропетровщини. Тут представники «донецької» партії, які мають тверду більшість і в обласній, і в міських радах, тепер чи не найбільше зосередилися на тому, щоб якомога надійніше оволодіти медіа-простором.

Звістка про те, що голову Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева з'їзд партії «Народний союз «Наша Україна» включив до виборчого списку своєї політичної сили, стала для його земляків несподіванкою. Адже за лічені дні до цього пан Валерій, відповідаючи на питання кореспондента «України молодої», наголошував: у позачергових виборах брати участь не збирається, і вже навіть попередив своїх нинішніх і потенційних соратників, аби вони не шукали для нього місця у жодному списку. Що змінилося відтоді? Чи відповідають дійсності чутки про те, нібито керманич Полтавщини вийшов із «рідної» Української народної партії та написав заяву про вступ до НСНУ?

Минулого року незмінний лідер ЛДПР, заступник голови Державної думи Російської Федерації Володимир Жириновський знайшов могилу свого батька, уродженця поліського містечка Костопіль Вольфа Едельштейна. Після приїзду з Тель-Авіва він не приховував своїх сліз — на побачення з батьком Володимир Вольфович безнадійно запізнився, але зустрівся із двоюрідним братом і племінниками, «рідною кровинкою» свого брата. Прояснивши нарешті родовід – насамперед те, що він не «син юриста», як його іноді іронічно називали, а син дипломованого агронома, який працював за фахом на теренах рівненського Полісся аж до війни, свій сум за батьком вирішив конвертувати у солідну грошову суму. Торішні претензії ображеного Жириновського стосувалися урядів одразу трьох країн — Німеччини, Ізраїлю та України.
Від німців заступник голови Держдуми мав намір отримати по мільйону євро за розстріляних у Костополі під час війни родичів — діда, бабу, тітку та двоюрідну сестру. Уряд Ізраїлю, на думку заслуженого юриста РФ, повинен був розплатитися за безпорадність лікарів при наданні медичної допомоги Вольфу Едельштейну, а від України Жириновський вимагав повернення деревообробної фабрики в Костополі, яка належала його діду Іцхаку Едельштейну. А точніше – одного з найпотужніших вітчизняних виробників деревостружкових плит ТОВ «Свісспан лімітед». Свої наміри політик пояснив тим, що нинішнє підприємство нібито розташоване на території колишньої пилорами, що належала його діду.