Цiна i вага «альма-матерi»

13.04.2007

Навіщо потрібен рейтинг?

      Як показує практика, випускника не кожного вузу фірми із задоволенням беруть на роботу. Батьки студентів, чиї діти вчаться на контракті, хочуть орієнтуватися, скільки і за що вони платять. А абiтурiєнтам кортить зорiєнтуватися, чи обраний ними ВНЗ «котирується» в середовищi профi. Рейтинги вузів допомагають також зорієнтуватися Міністерству освіти та науки, яке несе відповідальність за якість освіти в країні та має такий «пряник і батіг» для ВНЗ, як ліцензування та акредитація. Зрештою, рейтинги посилюють конкуренцію між навчальними закладами не лише у своїй області, а й на всеукраїнському рівні.

«Топ-200»

      Нещодавно українська кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика» (при КПІ) визначила 200 кращих вітчизняних ВНЗ.

      При визначенні цього списку, до якого увійшли навчальні заклади 3—4 рівнів акредитації,  експерти користувалися міжнародними методиками. Критеріїв, за якими визначали якість вузу, було багато: це і кількість студентів, які навчаються у ВНЗ, розмір фінансування на одного студента, кількість докторів наук, професорів, кандидатів та академіків серед викладацького складу, кількість переможців олімпіад різного рівня серед студентів, а також показник, який зветься «міжнародне визнання».  Дані щодо ВНЗ подавали самі ректори, які заповнювали анкету. Ті ВНЗ, які не подали свої дані, до рейтингу не увійшли. I саме цi двi останнi обставини роблять «Топ—200» вразливим до критики.

      Попри задекларовану об'єктивність, рейтинг викликав багато зауважень. Схоже, що міжнародні норми у нашій країні не завжди спрацьовують. Наприклад, викликає здивування те, що традиційно сильні львівські вузи не потрапили навіть в першу тридцятку. Натомість багато ВНЗ з Донбасу та Дніпропетровщини виявилися серед провідних. Мимоволі виникає підозра, чи не займалися «приписками» ректори, які відповідали на запитання експертiв?

      Колишній міністр освіти, ректор університету «Україна» Петро Таланчук назвав рейтинг кафедри ЮНЕСКО «герантологічним», маючи на увазі те, що занадто багато уваги його розробники приділили наявності докторів наук при кафедрах. «Це справді престижно мати академіків, докторів наук серед викладачів, але що вони насправді роблять у вузі, чи часто читають лекції, чи якісні знання дають студентам?» — риторично питає Таланчук. Крім того, він переконаний, що в Україні ще не відпрацьовано культуру визначення рейтингу, а лише це «унеможливить фальшування в будь-якому його прояві», — розповів Таланчук.

      «Не можна подавати в єдиному списку економічні, медичні, аграрні, економічні, юридичні та педагогічні вузи», — зазначив у розмовi з «УМ» доцент кафедри економіки Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Юрій Клочко. А ректор Вінницького національного університету Борис Мокін підкреслює, що не можна оцінювати якість освіти, виходячи винятково з кількості науковців-викладачів. «Згідно з цією методикою, університет, наприклад, з 500 науково-педагогічними працівниками, підготувавши за рік 30 кандидатів наук, матиме менший рейтинг, ніж університет з 4000 науково-педагогічних працівників, в якому підготовлено 31 кандидата наук. Але за логікою, університет, де науково-педагогічних працівників у 8 разів більше, повинен готувати у 8 разів більше кандидатів наук, аби бути рівним за ефективністю роботи в цьому напрямі» — вважає він.

      «Особисто для мене показовим є те, що два визначальні для української освіти заклади — Києво-Могилянська та Острозька академії — посідають дуже неспівмірні позиції (відповідно 3-тя та 124-та сходинки), — каже голова Нацради з питань культури та духовності при Президентові України Микола Жулинський. — Безумовно, Острозька академія — невеликий заклад, проте її рівень значно вищий, аніж у багатьох із тих університетів, які випереджають цей ВНЗ».

Офiцiйний рейтинг ще не складено

      Міністр освіти Станіслав Ніколаєнко обіцяв оприлюднити навесні цього року міністерський рейтинг українських ВНЗ. Нагадаємо, що минулого року рейтинг, складений спеціалістами Міносвіти, викликав дуже багато дискусій та суперечок. Перше місце в ньому посів педагогічний вуз з Донецького регіону. Як розповіли в прес-службі Міносвіти, тогорічне оцінювання враховувало більш ніж 120 факторів, серед них — спортивні та «художньо-самодіяльні» досягнення студентів цього ВНЗ, можливість вчитися тут інвалідам, матеріальна база, власна площа та багато іншого. Похибка була надто великою, розповіли у прес-службі, тому перший млинець, який вийшов глевким, вирішили громадськості не показувати. Коли буде оприлюднено новий, створений за вдосконаленими методиками, міністерський рейтинг, у прес-службі відповісти не змогли.

Оцінка роботодавцiв

      Оцінювати якість підготовки випускника буде в першу чергу його роботодавець. І якщо ще недавно багато підприємств брали на роботу працівників «по блату», то зараз ця тенденція зменшується, бо керівник хоче бачити на робочому місці не «сина Івана Івановича», а професіонала, який приноситиме фірмі реальний прибуток. Рейтинг, складений на основі опитування роботодавців, експерти вважають таким, що краще відображає ситуацію в освіті. Хоч роботодавці не можуть оцінити всі 370 вузів, які є на сьогодні в Україні, а лише той десяток, який перебуває «на слуху».

      Рейтинг, складений на основі опитування роботодавців, оприлюднила нещодавно газета «Дєньгі». Видання опитало кілька десятків провідних українських та зарубіжних компаній, щоб з'ясувати, випускників яких вузів беруть на роботу найохочіше. Роботодавцям запропонували оцінити підготовку економістів, «технарів», юристів і гуманітаріїв за десятибальною шкалою, де «0» — ніколи б не взяв на роботу з дипломом цього вузу, а «10» — взяв би на більш високу зарплату, ніж інших пошуковувачiв. Компаніям було запропоновано список, до якого увійшли 50 вітчизняних вузів. Крім того, роботодавці мали можливість дописати свої варіанти. Рейтинг показав загалом передбачуваний результат.

      Так, у п'ятірку кращих гуманітарних вузів увійшли Києво-Могилянська академія, Київський «універ» (КНУ ім. Тараса Шевченка), Львівський національний університет ім. Івана Франка, Харківський державний університет і Дніпропетровський національний університет.

      Кращими технічними вузами роботодавці визнали: КПІ, Національний авіаційний університет, Харківський державний політехнічний університет, КНУ ім.Тараса Шевченка та Національний транспортний університет.

      Юристи цінують випускників КНУ ім.Тараса Шевченка, «Могилянки», Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого (Харків), Харківського державного університету, Львівського національного університету ім. Івана Франка та Одеської національної юридичної академії.

      До списку кращих економічних ВНЗ входять знову «Могилянка», Київський унiверситет iм. Шевченка, КПІ та КНЕУ.

Кращi державнi i комерцiйнi вузи

      В Україні вже кілька років діє щорічний рейтинг українських ВНЗ 3—4 рівнів акредитації «Софія Київська», одним із організаторів якого є ректор Міжрегіональної академії управління персоналом Микола Головатий.

      За результатами «Софії Київської», до першої п'ятірки кращих вузів державної форми власності у 2005—2006 роках увійшли: Київський університет ім. Тараса Шевченка, Києво-Могилянська академія, Київський політехнічний інститут, Львівський університет імені Івана Франка, Національний університет «Львівська політехніка».

      До найкращих ВНЗ недержавної форми власності увійшли: Міжрегіональна академія управління персоналом, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Університет економіки та права «Крок» та Міжнародний Соломонів університет.

 

«Топ-200» за версією кафедри ЮНЕСКО

1. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

2. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

3. Національний університет «Києво-Могилянська академія»

4. Харківський національний університет ім. В. Каразіна

5. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

6. Дніпропетровський національний університет

7. Донецький національний університет

8. Національний аграрний університет

9. Одеський національний університет ім. І. Мечникова

10. Київський університет права НАН України

11. Національний медичний університет ім. О. Богомольця

12. Сумський національний аграрний університет

13. Одеський національний політехнічний університет

14. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

15. Донецький національний технічний університет

16. Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка

17. Національний гірничий університет

18. Одеська національна юридична академія

19. Тернопільський державний технічний університет

20. Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

21. Національний лісотехнічний університет України

22. Львівський національний університет ім. Івана Франка

23. Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

24. Полтавський університет споживчої кооперації України

25. Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

26. Харківський національний економічний університет

27. Одеська національна академія харчових технологій

28. Національна металургійна академія України

29. Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова

30. Національний авіаційний університет

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>