Усі дороги ведуть до... Ющенка

29.03.2007
Усі дороги ведуть до... Ющенка

Кандидатуру Ющенка на посаду голови «НУ» висунула половина осередкiв партiї. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

      У«Народного союзу «Наша Україна» знову буде вирішальний з'їзд. Він пройде в останній день березня — саме цієї суботи минає термін, який ще минулого року, ставши головою ради «НУ», означив Віктор Балога. Керманич президентського секретаріату прийшов до керівництва партією, щоб оновити її. Ніхто не приховував, що Балога в «Нашій Україні» — тимчасовий голова. Його місія полягала в тому, щоб зачистити проблемні місця під прихід уже повноцінного лідера. Тривалі дискусії закінчилися тим, що нині головним претендентом на лідерство в «НУ» є... Віктор Ющенко. Якщо, звісно, на те буде його добра воля.

 

«Як скажуть, так і буде»

      Для початку — трохи історії. Інтрига зав'язалася наприкінці лютого, коли Віктор Ющенко дав інтерв'ю агенції УНІАН. Президент сказав, що «щиро відданий» «Нашій Україні» і захоплюється її внутрішнім демократизмом. Ющенко обіцяв, що майбутнього голову теж обиратимуть у кращих традиціях демократії, «щоб у вас не склалось враження, що сьогодні тут, на Банковій, чи Ющенко, чи Балога тасують карти, кого зробити керівником партії». «Кого люди скажуть — той і буде», — запевнив Ющенко. Журналісти одразу ж взялися уточнювати: «А якщо люди скажуть, що ви маєте очолити?». «Значить, буде так. Як скажуть, так і буде», — відповів Віктор Андрійович.

      Коли регіональні осередки НСНУ приймали рішення про підтримку певного кандидата на пост голови партії, вони пам'ятали про це інтерв'ю. І майже половина місцевих організацій запропонували на посаду голови саме Віктора Ющенка.

      Утім навіть усередині партії є серйозні опоненти такої ініціативи. Вони переконані, що законодавство не дозволяє главі держави ставати до керма партії. «Я вважаю, що «Наша Україна» невіддільна від Віктора Андрійовича, безвідносно, очолює він її, чи не очолює, — каже в коментарі «УМ» член президії НСНУ Юрій Ключковський. — Але Конституція, на жаль, забороняє Президентові обіймати посади в об'єднаннях громадян».

      Наразі «Наша Україна» чекає двох сигналів. Першого — від глави держави, про те, чи підтверджує він свій намір очолити партію. Іншого — від юристів з того приводу, чи в є в законодавстві коридори, які дозволили б привести главу держави до головування в політичній силі.

      Фінальні дискусії мають відбутися цими днями, коли зберуть на засідання керівні органи партії. Хоча, наприклад, «губернатор» Київщини Віра Ульянченко, яка входить до президії НСНУ, допускає, що дискусії продовжаться і в суботу. «Це питання ще потребуватиме обговорення, — розповіла вона «УМ», — і навіть на самому з'їзді не буде простим». Ну що ж, така вже традиція з'їздів «Нашої України», що вони завжди несподівані та непрогнозовані.

Раз не платять — то можна?

      Якщо конкретно, то сама суперечка ведеться навколо статті 103 Конституції. Один із її пунктів передбачає: «Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку».

      «Нашоукраїнський» правник Роман Зварич зізнався, що свого часу шукав юридичні лазівки, «щоб голова партії не вважався «керівним органом», але не бачить правових підстав для здійснення цього. В інтерв'ю «Ізвєстіям» він сказав: «Якби сьогодні Президент запитав мене: «Романе, чи можу я очолити НСНУ?» — я б однозначно відповів: «Ні, Конституція забороняє!».

      Натомість Борис Беспалий вважає, що така можливість є. Він радить звернути увагу на комбінацію слів, які йдуть далі в 103-й статті Основного закону. «Оце словосполучення «іншою оплачуваною роботою», воно виводить на таке тлумачення, що Президент не може займати саме платну посаду в об'єднаннях громадян», — пояснює свою думку депутат Беспалий.

      Тим, хто не згоден і намагається довести протилежне, Борис Якович радить звертатися до конституційних арбітрів. «Принаймні треба тлумачення Конституційного Суду. В кого болить голова — нехай звертається», — каже Беспалий.

      Щодо опонентів, то вони далеко не в ейфорії від наміру «нашоукраїнців». Одіозний нардеп-«регіонал» Василь Кисельов зареєстрував у парламенті проект змін до закону про політичні партії. Цей документ, зокрема, забороняє главі держави бути членом політичної партії, входити до складу її керівного органу або на громадських засадах представляти інтереси політичної партії. Наразі Президент попадає від два пункти — бо має членський квиток із першим номером і є почесним головою НСНУ.

      Натомість Юлія Тимошенко підтримує ідею обрати Ющенка головою партії. Хоча, наприклад, півтора року тому різко виступала проти того, щоб він ішов на чолі списку «Нашої України». Нині її позиція зрозуміла: зробити головою опозиційної партії Президента — означає ще більше втягнути його в опозиційний сектор. Юлія Володимирівна цього хоче. Але чи прагне цього Президент, який досі позиціонував себе більшою мірою як арбітр, аніж опозиціонер?

Від Луценка до Кириленка

      Протягом цих місяців у «Народного союзу «Наша Україна» було кілька претендентів на лідерство. Від початку ідея була така: загітувати відставленого екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка на свій бік, дати йому «нашоукраїнський» квиток і вибрати своїм лідером. Але рейтинговий екс-міністр внутрішніх справ відмовився. Днями, гостюючи в «УМ», Луценко заявив: «На цей момент є люди, які можуть очолити «Нашу Україну» більш адекватно і ефективно, ніж я». Натомість пан Юрій вибрав собі більш польове та рухливе заняття — лідерство у «Народній самообороні».

      Його кандидатура відпала, і в «Нашій Україні» з'явилися інші сценарії щодо лідерства. Перший передбачав, що головою «НУ» оберуть нового керівника фракції В'ячеслава Кириленка, при цьому «Наша Україна» тісно інтегрується з луценківською «Народною самообороною». Але чим ближче до весни, тим видніше став проглядатися інший план: об'єднання демократичних і правих партій в одну силу. Не виключено, така коаліція планувалася під лідерство Віктора Ющенка. Глава держави значно охочіше погодився б очолити силу широкого спектру, і його лідерство допомогло б пришвидшити єднальний рух.

      Про дилему з Ющенком і його статусом ми вже згадали. Що ж стосується іншого кандидата, В'ячеслава Кириленка, то його сприймають як одне з найпривабливіших облич для «Нашої України». В'ячеслав — молодий, уміє чітко говорити, має хороший імідж, щонайкраще запам'ятався  роботою в урядах Тимошенко і Єханурова. Свого часу «УМ» розповідала про новації, які він увів, ставши керівником фракції, — запровадив інститут «чергових по законопроектах і по рядах»; провів рішення про те, що фракція в міжсесійний період не відпочиватиме, а працюватиме в регіонах; узагалі запровадив жорсткішу дисципліну.

      Утім, невдовзі ота дисциплінованість трохи вилізла боком йому самому. Коли Кириленко підписував iз Юлією Тимошенко угоду про координацію дій опозиції, кілька депутатів від «НУ» звинуватили його в тому, що він не порадився з фракцією. Тепер дехто дорікає Кириленкові, що він погодився на пропозицію Тимошенко бойкотувати парламентські засідання і, взагалі «лягає під БЮТ».

      «Я поділяю не всі методи керівництва фракцією, — каже «УМ» Борис Беспалий. — Кириленко є чудовим депутатом, чудово працював в уряді, але як лідер фракції... Тут є різниця, бо в уряді діє командно-наказова система, а у фракції так не вийде. Мені здається, Кириленко не проявив себе як самостійний лідер. Він просто проводить рішення, які отримує поза фракцією, а якщо не проводить, то приймає одноосібні заяви».

      Кириленко — порівняно нова людина в партії. Ясно, будь-яке середовище, куди потрапляє новачок, не зразу його приймає. Тому що є певні традиції, є погляди, субординація, якщо хочете, партійна «дідівщина». Є люди, які від початку працювали з партією організаційно, програмно і фінансово. Вони мають свої впливи і свої інтереси. Ясно, що вони будуть противитись, коли їх намагатимуться до чогось схилити, щось їм наказати, чи коли не дослухатимуться до їхніх думок. Дехто задумується над тим, чи варто взагалі лишатися у «Нашій Україні», якщо її очолить Кириленко і якщо він буде працювати з партією так, як досі працював із фракцією.

      Хоча саме у В'ячеслава Анатолійовича найбільше шансів очолити «Нашу Україну», якщо її лідером не стане Віктор Ющенко.

Очистити, щоб не виштовхнути

      Ще одним кандидатом на лідерство в «Нашій Україні» називають Віктора Балогу. Цей чолов'яга має міцну руку, яку цінують союзники і якої продовжують остерігатися опоненти. «Нашоукраїнці» сильно хвалять екс-главу МНС за звітно-виборчу кампанію, яку він провів у регіонах. Конференції відбулися у кожному осередку.

      Інша заслуга, яку приписують Балозі, — в тому, що йому вдалося відтіснити від капітанської рубки умовну групу «любих друзів» (умовну, бо вони вже розійшлися за інтересами хто куди). Це непросто: різкі рухи можуть призвести до демаршу незгодних. Ризик зростає ще й тому, що деяких «любих друзів» може зманити до себе коаліція, котра мріє про конституційну більшість.

      З іншого боку, міцну руку Балоги дехто й критикує. Вікторові Івановичу закидають те саме, що й Кириленкові, — що рішення приймаються без належних дискусій. Дехто вбачає в поведінці Балоги авторитарні прояви. Може, це й добре для перехідного періоду, але навряд чи такий стиль може прижитися у партії, яка від самого початку зростала на традиціях демократії і кожне рішення дискутувала якнайдовше.

      Борис Беспалий з цього приводу каже так: «Якби я мав оцінювати, я б оцінив діяльність Балоги дуже добре: він виконав ті завдання, які перед ним ставилися. Але я не міг би оцінити діяльність президії, бо вона стала працювати дорадчим органом при голові».

      Утім сам Віктор Балога на недавньому брифінгу для преси заявив, що відмовляється балотуватися в лідери партії. Він підкреслив, що обирався головою ради на три місяці, аби підготувати «Нашу Україну» до з'їзду.

      Насамкінець, щоб завершити з ключовими кандидатами, варто згадати ще одну людину, —Петра Порошенка. Ще напередодні минулого з'їзду, який ледь не привів до влади в НСНУ Миколу Катеринчука і зрештою посадив у керівне крісло Балогу, саме Петро Олексійович був одним із головних претендентів на партійний штандарт. Кажуть, і цього разу він має намір очолити «Нашу Україну», пішовши в бій під гаслом «пан або пропав». У будь-якому випадку, про цю людину, що має серйозний вплив на деякі обласні осередки НСНУ, треба пам'ятати. Недарма ходять чутки, що Порошенко промацує запасний грунт у «кризовій» коаліції на випадок, якщо остаточно програє в «НУ».

Незамінних немає?

      Отож  головним претендентом на лідерство в «Нашій Україні» є Віктор Ющенко. «Інші кандидатури я б узагалі навіть не розглядав, — каже в коментарі «УМ» «губернатор» Житомирщини, член президії «Нашої України» Юрій Павленко. — У четвер стане зрозуміло, може він балотуватися на цю посаду чи ні. Якщо остаточно буде зрозуміло, що так, то інші кандидатури в один ряд я б навіть не ставив».

      Гаразд, а якщо виявиться, що Ющенко не може очолити партію?!

      І тут складається враження, що «Наша Україна» сама не знає, що робити далі. Обирати Кириленка? Шукати інших кандидатів? Залишати головою ради Віктора Балогу, знову «тимчасового»?

      Те, що на чоло партії пропонують Віктора Ющенка, свідчить про надто коротку лаву запасних партії. По суті, це й не лава, а стілець, на спинці якого — напис «Ющенко, так!».

      «Наша Україна» створювалася саме під нього. До «НУ» ввійшло дуже багато різних людей. Часто їх єднало тільки одне — ім'я лідера. Численні внутрішні ієрархії колись блоку «Наша Україна», а тепер — партії замикаються саме на ньому. Ці люди такі різні, що радо погодилися б бути у владній ієрархії під Ющенком, але будуть пручатися, якщо їх шикуватиме хтось інший.

      Це проблема не так «Нашої України», як розвитку громадянського суспільства і політичної системи взагалі. Бо в нас як? Усi партiї — iменнi. Прем'єр — лідер Партії регіонів. Спікер — керівник Соціалістичної партії. Прима опозиції — лідерка ВО «Батьківщина». А заберіть у цих партій лідерів — що з ними буде? І чи не з'їдять їх внутрішні чвари?

      Не в «Нашій Україні» справа. А в тому, що її лідеру заборонено займати посади в об'єднаннях громадян...

 

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Віра Ульянченко,

член НСНУ, «губернатор» Київщини:

      — Якщо Віктор Ющенко очолить «Нашу Україну» — це може бути складно для політичної ситуації. Тому що заполітизованість Президента, який сьогодні є серйозним арбітром між політичними силами, може сприйматися неоднозначно. Для мене як для людини, котра стояла біля витоків формування «Нашої України» як партії, це добре. Я хотіла б, щоб він очолив «Нашу Україну». Це його політична сила, вона завжди буде при ньому. Але ми маємо думати над тим, яким буде результат такого кроку.

 

Борис Беспалий,

народний депутат від блоку «Наша Україна»:

      — Нам треба обирати Віктора Ющенка головою партії, хоч би що там казали опоненти. Колись я читав книгу, у якій був цікавий епізод. Завідувач відділу капелюхів казав: «Двадцять років тут працюю. За цей час не було жодного випадку, щоб дівчина прийшла вибирати капелюшок без подруги, і не було жодного випадку, щоб подруга дала гарну пораду». Так і тут. Усі наші «друзі» рекомендують цього не робити. А для мене це аргумент зробити саме так, як не подобається конкурентам. Я пригадую, московська преса хвалила київське «Динамо», коли воно програвало, і сварила, коли команда вигравала...

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>