Хiлларi Клiнтон теж прагне у президенти. (Фото РЕЙТЕР.)
До президентських виборів у США, які відбудуться 4 листопада 2008 року, ще далеко, але коло головних кандидатів, які будуть претендувати на першу посаду в наймогутнішій країні світу, в основному вже визначилося. Виборча система США складна і передбачає кілька стадій відбору претендентів. Фактично з процесу самовисування запущено її першу стадію. Відтак у таборах демократів та республіканців визначилися по два лідери та по кілька осіб, які не втрачають надії перейти з другої кандидатської ліги в головну. Сьогодні розглянемо розподіл сил серед шести претендентів від Демократичної партії.
Крістофер Додд. Старший сенатор від північно-східного штату Коннектикут, голова сенатського комітету з банківських справ Кріс Додд, є вагомою фігурою при фінансуванні різноманітних урядових програм. 62-річний Додд, який має двох маленьких дітей, на одному з виборчих мітингів пожартував, що він є єдиним кандидатом, який одночасно претендує і на державну пенсію, і на державну допомогу на придбання памперсів. Додд є переконаним опонентом війни в Іраку, публічно вибачився за те, що 2002 року проголосував за відправку американських солдатів на цю війну.
Під час президентських виборів 2004 року він програв партійні вибори іншому кандидату — Джону Керрі. Окрім того, місцеві аналітики вважають, що партія не відважиться визначити головним претендентом на крісло в Білому домі сенатора від маленького ліберального штату в Новій Англії. Зазвичай перевагу віддають кандидатам з великих та впливових штатів.
Джон Едвардс. Колишній правник та сенатор від штату Північна Кароліна більш відомий тим, що під час кампанії 2004 року йшов у парі з Джоном Керрі як кандидат у віце-президенти. Тепер Джон Едвардс керує центром боротьби з бідністю і наприкінці 2006 року заявив про свої президентські амбіції, хоча офіційної заявки від нього ще не надходило. Едвардс має чудові ораторські здібності, публіцист газети «Вашингтон Пост» навіть охарактеризував його як «найбільш природно обдарованого політика цієї країни». Едвардс є живим прикладом того, що в Америці називають self-made man («людина, яка сама себе зробила») або poor-boy-made-good («з бідного хлопця — у багатії»).
Ел Гор. Упродовж восьми років президентства Білла Клінтона обіймав посаду віце-президента. Програв Джорджу Бушу найбільш суперечливі в історії США президентські вибори 2000 року. Альберт Гор загалом по країні набрав на півмільйона голосів більше, ніж Буш, але, з огляду на складну виборчу систему, програв супернику у ключовому на той час штаті Флорида. Останні шість років Гор тримався подалі від політики, переймався екологією, а на публіці з'явився лише на цьогорічній церемонії вручення «Оскарів». Гор неодноразово заявляв, що не має наміру брати участь у президентських перегонах 2008 року, втім його продовжують вважати претендентом, який наразі «стоїть у тіні».
Білл Річардсон. Колишній конгресмен, а тепер губернатор південно-західного штату Нью-Мехіко, в часи президентства Клінтона був спочатку послом при ООН, а пізніше очолював міністерство енергетики США. До речі, за свої дипломатичні зусилля та досягнення 59-річний Білл Річардсон чотири рази номінувався на Нобелівську премію миру.
Латиноамериканське походження Річардсона має велике значення, оскільки ця спільнота за чисельністю обігнала негритянську і є другою в США расовою групою після білих.
На заваді може стати те, що губернатор Річардсон є душею компанії в малих групах людей, але розгублюється під час появи перед натовпами і не має відповідної харизми. Окрім того, Нью-Мехіко — малий штат — не кращий стартовий майданчик для загальнонаціональної кампанії.
Хілларі Клінтон. Колишня перша леді США на цей час є сенатором від Нью-Йорка. Вона народилася 26 жовтня 1947 року в Чикаго, 1973 року закінчила Йєльську школу права, а за два роки вийшла заміж за Білла Клінтона. Після двох президентських термінів чоловіка сама пішла в політику. Вперше була обрана до Сенату 2000 року.
Про свій намір брати участь у президентських перегонах Хілларі Клінтон офіційно заявила у відеозверненні під назвою «Я тут, щоб виграти», яке з'явилося на її інтернет-сайті 20 січня. Ця жінка вже «має ім'я», що значно полегшить збір фондів на ведення кампанії. Досить сказати, що під час перевиборів до Сенату 2006 року на її виборчому рахунку назбиралося 20 млн. доларів.
На перешкоді Хілларі можуть стати бурхливі перипетії в родині за часів президентства Білла Клінтона. Опитування громадської думки показують, що саме через «монікагейт» третина американських виборців не збирається голосувати за Хілларі. До того ж, у США ще ніколи не було жінки-президента і американці намагаються перестрахуватися від несподіванок. Прагматики нагадують, що пані Клінтон не має досвіду праці в управлінських, урядових та міжнародних структурах.
Барак Обама. Поява зірки Барака Обами стала несподіванкою не лише для світу, але й для американців. Цього чорношкірого 45-річного політика донедавна знали не всі навіть у Чикаго, де він1996 року розпочав свою політичну кар'єру. Він закінчив елітні Колумбійський та Гарвардський університети. Є автором книжки-бестселера «Сміливе сподівання».
Всі американські політики є чудовими ораторами, інтелігентами з почуттям гумору. Але при всьому цьому навіть американські політологи визнають, що політики, які вміють так заволодіти та причарувати натовпи людей, як це вдається Бараку Обамі, трапляються раз на два-три покоління. Вже сьогодні Обаму порівнюють з його великими попередниками — Джоном Кеннеді та Біллом Клінтоном. І це людину, яка наразі є лише кандидатом у кандидати.
Обама, сенатор від штату Іллінойс, офіційно поклав початок своїй виборчій кампанії 10 лютого з проголошення заяви про те, що США повинні вивести війська з Іраку до березня 2008 року.
У випадку Обами не уникнути расових питань. Сенатор від штату, де переважають білі, намагається завдяки своєму походженню привернути до себе і білих, і чорних. На мітингах він любить наголошувати, що є сином економіста з Кенії, який був «чорним, як сажа» та американки зі штату Канзас, яка була «білою, як сніг».
Барак Обама виховувався на Гавайських островах та в Індонезії, де доводилося працювати батькам. Як це не дивно звучить для самих американців, але 44-м президентом США може стати не дуже досвідчений у внутрішніх та зовнішніх справах чорношкірий на ім'я Барак Хусейн Обама. Часопис «Тайм» назвав Обаму «гарячим політичним феноменом Америки». Американські ЗМІ назвали його «телевізійним феноменом».
Політологи сходяться на думці, що при звичайному читанні текстів виступів Обами вони здаються помпезними та наївними. Але він має дар виголошувати промови так, що в них не відчувається ні помпезності, ні банальності. Обама говорить людям те, що хоче їм сказати, а не те, що вони хочуть почути. І так на будь-яку тему: про права робітників, профспілки, про расову рівність та боротьбу чорношкірих за свої права. Ця здатність «володіти натовпами» і зробила Барака Обаму, скромного члена конгресу штату Іллінойс, а впродовж двох останніх років — Сенату США, головним суперником віддавна відомої всій країні Хілларі Клінтон, яка готувалася до виборів — 2008 вісім попередніх років. У січні, коли Клінтон і Обама почали змагання за номінацію від своєї партії, Хілларі за симпатіями виборців випереджала Обаму на 20 — 25 відсотків, а тепер ця перевага скоротилася до 7 — 11 відсотків. Щоправда, до партійних виборів, які відбудуться у січні 2008 року, ще далеко і багато що може змінитися, можуть з'явитися чергові претенденти (ще не сказали своє слово такі вагомі потенційні претенденти як Джон Керрі чи Джо Байден), але заявка, яку вже зробили ці два політики, є серйозною.
8 березня «Нью-Йорк Таймс» зробила «подарунок» сенатору Хілларі Клінтон з нагоди Міжнародного жіночого дня — розповіла про підозрілі фінансові махінації сенатора Барака Обами. Невдовзі після початку роботи в Сенаті Обама інвестував п'ять тисяч доларів у фірми, які займаються розробкою вакцини проти пташиного грипу, та ще 50 тис. доларів — у телекомунікаційну фірму, власники якої були спонсорами його виборчої кампанії. Журналісти газети розкопали ці дані в офіційному майновому звіті Обами і звернули увагу на те, що після цих інвестицій сенатор почав посилено лобіювати збільшення фінансування на дослідження пташиного грипу. Звичайно, згадані інвестиції є мізерними за американськими масштабами. Але справа в тому, що вони становлять лише якусь невелику частку відсотка від того, що сенатор інвестував в інші фірми та цінні папери. Велику критику в ЗМІ викликало і те, що пару тижнів тому Обама влаштував «зустріч з виборцями» в розкішному нью-йоркському готелі «Редіссон», але 1600 бажаючих послухати промову претендента, сидячи у зручному кріслі, повинні були заплатити за таке задоволення по 25 доларів. Редактор політичного відділу профспілкової газети «Юніон Лідер» Джон Дістасо сказав кореспонденту Бі-Бі-Сі: «Я не бачив такого за все своє життя. І він витворяє таке на ранній стадії виборчої кампанії». А губернатор Нью-Йорка прокоментував з гумором: «Раніше ми продавали квитки на «Роллінг Стоунз», а тепер починаємо розуміти, що вигідніше продавати квитки на Барака Обаму». І додав: «Я насправді приголомшений».
Але Хілларі Клінтон також спіймалася на фінансових грішках. У своєму щорічному сенатському звіті вона не згадала про прибутки від сімейного благодійного фонду, яким керує спільно з Біллом Клінтоном. Про цей факт повідомила 27 лютого газета «Вашингтон Пост». Фонд існує з 2001 року, але сенатор Клінтон «забувала» про нього і в попередніх звітах. За інформацією газети, завдяки цьому фонду родина Клінтонів здійснила відрахування більше п'яти мільйонів доларів з суми своїх доходів, які підлягають оподаткуванню. Звернімо увагу: відразу після того, як ця зоряна родина отримала запит від газети, зміни у фінансовий звіт сенатора Клінтон були внесені негайно. Сенатор Додд, вибачився за те, що восени 2002 року проголосував за відправку американських військ до Іраку. Але сенатор Клінтон, яка також голосувала за це, тепер набирає очки на критиці іракської політики президента Буша і не поспішає вибачитися за свою пряму причетність до цієї справи. «Якщо вона залишиться на цій позиції, то не дотягне не лише до правиборів у січні наступного року, а й до кінця цієї весни», — пророкує нью-йоркський коментатор Девід Шрібман.
Підготував
P.S.У наступному числі «УМ» читайте про претендентів у президенти США з протилежного табору — від Республіканської партії.
Газета «Ю-Ес-Ей Тудей» та Інститут Геллапа провели масштабне опитування американців стосовно того, за кого вони можуть проголосувати на президентських виборах. 88 відсотків респондентів відповіли, що готові віддати голоси за жінку, 94 відсотки — за чорношкірого, 72 відсотки — за мормона.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
