У київському гуртожитку на вулиці Кіквідзе, де вже багато років проживають студенти-контрактники з Китаю, в цю ніч ніхто не спатиме. І хоча довкола не спалахуватимуть феєрверки, не битимуть барабани та не літатимуть червоні дракони, всі «командировочні» мешканці Піднебесної зберуться перед телевізорами, обладнаними супутниковими антенами, щоб стежити за прямою трансляцією грандіозного святкового дійства з рідної країни. Адже для китайської традиційної культури зустріч Нового року є найважливішою подією в сімейному житті.
Відповідно до прийнятого в Китаї місячного календаря, це свято щороку збігається з молодиком у місяці Водолія, тобто за григоріанським літочисленням вкладається у проміжок часу між 20 січня та 19 лютого. На думку китайців, саме у цей день відбувається пробудження природи, починається рахунок нового річного циклу, оживають земля і збережені нею паростки життя. І визначним цей день став не тільки для ханьців, які становлять близько 90 відсотків з-поміж усіх національностей Китаю. Його так само бурхливо здавна відзначають маньчжури, монголи, чжуани, гаошаньці, даури, дунці, ліяни й інші етнічні співтовариства найчисельнiшої на планеті країни.
Зазвичай сам момент зустрічі Нового року для китайців — подія майже інтимна, його дійсно воліють зустріти у вузькому колі сім'ї, без сторонніх. Але китаянка Го Ліхун, яку ми попросили відтворити автентичне китайське святкування, залюбки погодилася втаємничити читачів «УМ» у домашнє дійство, а її дочка Ян Ши Ян підібрала DVD-записи новорічного дійства попередніх років у столичному Пекіні та інших провінціях КНР. Одразу скажу — побачене світське дійство, яке проходить на вулицях та площах великих китайських міст, вражає розкошами костюмів, масштабністю і філігранною точністю рухів та гімнастичних вправ, які виконують кількасот учасників одночасно. За рівнем організованості це трохи нагадує радянські військово-фізкультурні паради, але вигідно відрізняється яскравістю, мистецькою майстерністю та веселим настроєм.
Як розповіла Го Ліхун, спосіб святкування Нового року в Китаї має міфологічне коріння. У нього є кілька назв: «Синь нянь» (у перекладі буквально — «Новий рік») після Синьханьської революції 1911 року, коли в Китаї прийняли новий стиль літочислення, перейменували на Свято весни — «Чунь цзе». Але зазвичай китайці його називають Го нєнь. І ось чому.
Відповідно до древнього переказу, Го нєнь був диким звіром, що приносив людям лихо, розповідає нам сучасна китаянка Го Ліхун. Від одного лишень його лютого вигляду дерева скидали листя, земля ставала неродючою, а сам він раз на рік пожирав усіх мешканців тих селищ, де з'являвся. І от старійшина одного з селищ, куди це чудовисько мало прийти наступного дня, дивлячись на згорьовані обличчя сільчан, вигукнув: «Якщо вже нам все одно завтра помирати, давайте хоч останній день свого життя проживемо весело! Наїдаймося ж і напиваймося досхочу, а потім підпалимо наші господи, в яких нам усе одно більше не жити!» Селяни так і зробили. Повиїдавши всі припаси, люди підпалили будинки, іскри від яких розліталися по всій околиці, почали бити в барабани і голосно кричати. Коли ж настав ранок, усі здивовано зрозуміли, що страшний звір утік, перелякавшись того гамору, який вони зчинили. Уся природа довкола оживала, усюди розпускалися квіти. Люди, які застосували такий оригінальний спосіб прогнати ненависного звіра, розповіли про це усім сусідам і разом з ними навчилися створювати різноманітні хлопавки, щоб запускати їх у момент зустрічі Го нєня.
Згодом міфологема свята переплелася ще й з «Коловоротом звірів», що відтворює цикл проходження планети Юпітер по дванадцяти знаках Зодіаку, вплив якого китайці асоціюють з характером певних тварин. Так дослівний переклад словосполучення «Го нєнь» (прихід звіра) отримав ще одне пояснення.
Сьогодні вже ніхто не може сказати, коли китайці почали зустрічати Свято весни. За припущенням вчених, його історія нараховує більше тисячі років. Хоча деякі ритуали давно забулися (наприклад, обряд жертвопринесення), однак у більшості китайських сіл і селищ широко використовують традиційні звичаї. Наприклад, на зовнішніх воротах будинків наклеюють новорічні написи (обов'язково парні, написані каліграфічним почерком, для чого іноді запрошують спеціальних каліграфів), а також відповідні новорічні картини на стінах. Найбільшою популярністю користуються ієрогліфи-побажання: «щастя», «здоров'я» і «довголіття», що їх розташовують на чільних місцях. Вікна будинків прикрашають вигадливими візерунками, вирізаними з кольорового паперу. У дні свята обов'язково влаштовують традиційні масові вистави, такі як танець левів, танець драконів, проводять всілякі спортивні змагання.
Свято весни продовжується два тижні — до моменту повного місяця. Як правило, напередодні китайці займаються покупкою новорічних подарунків, ретельно прибирають у будинку, фарбують двері і вікна новою червоною фарбою, готують святкове частування, а також шиють або купують нові сукні, кофточки, костюми. Причому не тільки для себе, а й для родичів, до яких обов'язково ходять у гості протягом двох святкових тижнів.
Напередодні свята державний траспорт, особливо залізниці, працюють у напруженому режимі, намагаючись вчасно доставити додому всіх, хто живе далеко від рідних місць. Адже новорічна вечеря — це обов'язковий ритуал для всіх членів родини, що повинні зібратися разом за одним столом. Настільки ж обов'язкове і спільне приготування найбільш популярної китайської страви — пельменів (цзяоцзи). Відповідно до традиційних поглядів, цзяоцзи — не просто смачна страва, вони символізують найкращі побажання всій родині, серед яких найбільш бажане — народження синів.
Після вечері, у новорічну ніч, яку називають «чу сі», китайська родина проводить час у розмовах на найрізноманітніші теми, дивиться телевізійні передачі або грає в настільні ігри. У більшості родин ніхто узагалі не лягає спати, влаштовуючи «шоу суй» — чекання настання Нового року, коли опівночі святковий феєрверк освітить нічне небо, простір наповниться звуками хлопавок, що вибухають, і радісним лементом людей.
Вранцi наступного дня усі члени родини у новому красивому вбранні, з поздоровленнями і побажаннями всіх земних благ, будуть відвідувати родичів і сусідів. Надходить час загального примирення. Треба забути старі образи , наповнитися сердечністю і дружелюбністю до оточуючих. Весела атмосфера Свята весни продовжуватиметься, доки через півмісяця китайці відзначать інше традиційне свято — «Юань сяо» (Свято ліхтарів). Під час його святкування заведено ласувати вже пиріжками, виготовленими з клейкого борошна із солодкою начинкою і цукатами, а також милуватися світлом запалених уночі червоних ліхтарів. На цьому, власне, й завершується період святкування Нового року, або Чуньцзе.
— Можна припустити, що всесвітньо відома китайська кухня зобов'язана своєю витонченою майстерністю саме ритуалізованим суспільно-релігійним уявленням, — розповідає Наталя Корнієнко, якій вдалося потрапити на святкування східного Нового року до міста Харбін, де проживає сім'я її чоловіка. — У період святкування Нового року традиційна китайська кухня пропонує всім учасникам торжеств повний набір страв, які безпосередньо або опосередковане символізують значення цієї події. Китайський ринок завжди орієнтований на продукти, що присутні на святковому столі китайців. На прилавках магазинів зазвичай — традиційні для новорічної пори різноманітні тістечка, кунжутні кульки, зроблені з мигдалю й інших горішків, цукерки, фруктові насолоди, не говорячи вже про ті продукти, які незмінні в повсякденному раціоні кожної китайської родини, — локшина, морепродукти, різноманітна зелень і цілющі трави, м'ясо, риба... Іншим неодмінним елементом традиційного мистецтва святкування можна вважати декоративне оформлення внутрішнього і зовнішнього оздоблення приміщень або будинків. Карликові кущі й дерева, разом з розкішними квітами, спеціально вирощені до торжества, є неодмінною складовою святкування Нового року. Як мені пояснили, за допомогою різноманітних рослинних композицій рідним і близьким людям висловлюють добрі побажання. У святкові дні китайський квітковий ринок захоплює і вражає своєю пишнотою. Тут можна знайти квітуче «монетне» дерево, вишню або сливу, різні запашні кущики, що своїми пахощами і свіжістю знаменують настання Нового року. Протягом святкувань ніхто в Китаї не працює. А коли ми з чоловіком вийшли наступного після новорічної ночі ранку на центральну площу Харбіна, то навіть довелося пожалкувати, що не відклали прогулянку по місту на інший час: у величезному натовпі, який рухався у різні боки чудернацьким чином, довелося провести кілька годин, бо вийти з нього швидше не було ні найменшого шансу. Втім самих китайців це ніскілечки не хвилювало: вони усміхалися одне одному, вітали зі святом, жартували. Чоловік переклав мені побажання двох жінок, які, не соромлячись, розглядали моє обличчя і запитували, з якої країни я приїхала: їм чомусь одразу стало зрозуміло, що я не росіянка. І загалом у мене після цього свята склалося враження про китайців як про дуже відкритих і доброзичливих людей.
В Уругваї щойно здали в експлуатацію міст, який проліг через дивовижно мальовничу лагуну Гарсон. Він з’єднує 25-тисячне місто Роча з 65-тисячним містом Мальдонадо на південно-східному узбережжі країни, які є столицями однойменних департаментів. >>
Данія зміцнила своє світове лідерство у галузі використання вітрової енергетики: 42,1% від всієї виробленої в країні енергії походить з вітрових електростанцій. Тепер головною амбіцією Данії є повна відмова від видобутих із надр землі джерел енергії. «2015 рік був значно вітрянішим, ніж у середньому попередні роки. >>
Президент Польщі Анджей Дуда під час симпозіуму Польського товариства трансплантації підписав декларацію про наміри, згідно з якою у випадку смерті його органи будуть передані для трансплантації. До подібних дій голова польської держави також закликав інших поляків, повідомляє сайт Польського радіо. >>
Відомо, що Швейцарія має найрозвиненішу в світі систему громадського транспорту. А тепер у цій альпійській країні хочуть створити ще й вантажне метро для приватних речей громадян, повідомила швейцарська інформагенція swissinfo.ch. Цю ідею вважають одним із найамбітніших інфраструктурних проектів, які будь-коли обговорювалися у Швейцарії. >>
Вчені Каліфорнійського технологічного інституту Майкл Браун і Костянтин Батигін (виходець із Росії) навели докази існування гігантської планети на околицях Сонячної системи, маса якої перевищує земну приблизно в 10 разів, а період обертання навколо Сонця (планетний рік) становить приблизно 10-20 тисяч років, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
Ще півстоліття тому ніхто і не подумав би, що жінки можуть брати участь у космічній програмі. Тоді на прохання однієї з американок надати їй можливість пройти тренувальний курс із підготовки космонавтів (чи астронавтів, як говорять у США), НАСА відповіла, що не має у своїх планах намірів набирати жінок. >>
