Де лиш не ступить нога жінки

21.01.2016
Де лиш не ступить нога жінки

Енн Макклейн у скафандрі. (з часопису «Гламур».)

Ще півстоліття тому ніхто і не подумав би, що жінки можуть брати участь у космічній програмі. Тоді на прохання однієї з американок надати їй можливість пройти тренувальний курс із підготовки космонавтів (чи астронавтів, як говорять у США), НАСА відповіла, що не має у своїх планах намірів набирати жінок. Але часи стрімко змінюються. «УМ» раніше повідомляла, що Американська космічна агенція розпочала прийом усіх охочих громадян США у групи підготовки майбутніх астронавтів для польоту на Марс.

Як стати «марсіанином» чи «марсіанкою»

Тепер з’ясувалося, що половину учасників нового курсу підготовки будуть становити жінки. Курс спеціалізується на програмі польоту на Марс, тому, можливо, нога котроїсь iз цих жінок першою з представників людства ступить на поверхню планети, яка названа на честь бога війни. Жінки рухалися до високої «космічної» мети поступово, але впевнено. Першою жінкою-космонавтом планети стала Валентина Терешкова, яка здійснила політ у космос 16 червня 1963 року. Після Терешкової друга жінка полетіла в космос лише через 19 років. Нею стала радянський космонавт Світлана Савицька. А третьою жінкою-космонавтом і першою американкою стала в 1983 році Саллі Райд.

Тепер уже присутність представниць прекрасної статі в НАСА нікого не дивує. Але поява жінок, які практично готуються до польоту на Марс, усе ж інтригує, тому популярний жіночий журнал «Гламур» (Glamour), який, окрім США, видається ще в 13 країнах світу, вирішив познайомити читачів iз чотирма майбутніми «марсіанками», які вже розпочали тренувальні навчання у центрі НАСА: 38-річною Джессікою Мейр, 36-річною Енн Макклейн, 37-річною Крістіною Хаммок Кох і 38-річною Ніколь Онапу Манн. «У нашій тренувальній групі ніхто не звертає увагу на расу, національність чи релігію. Всі ми є членами великої людської раси», — наголошує Макклейн. Ніколь Онапу Манн, у свою чергу, зізналася, що навіть у дитинстві не мала мрій стати космонавткою, але під час польотів військовим літаком в Іраку їй у голову все ж прийшла ідея спробувати сягнути зірок.

Не варто й говорити, що умови тренувань важкі, не кожен здоровий чоловік витримає. Адже середня температура на Марсі становить мінус 81 градус за Цельсієм. Але вчені впевнені, що через 15 років, коли планується здійснити перший політ на цю планету, люди навчаться не лише перебувати там короткий час, а й жити. Перший космонавт, який став на поверхню Місяця, сказав: «Це маленький крок для мене, але великий стрибок для людства». Тепер майбутні «марсіанки» перефразовують вислів на свій лад: «Це буде наступний крок для людини і гігантський стрибок для жіноцтва».

Утім, якщо навіть жодна з цих жінок і не полетить на Марс, то кожна з них зробить велетенський внесок у можливість та організацію такого польоту. Адже потрібно обдумати всі деталі спорядження, кожен можливий крок, передбачити дії та рішення. Уряди Китаю, Європи та Росії також мають свої «види» на Марс, але наразі роблять ставку не на людей, а на роботів. І це зрозуміло, оскільки найкоротший шлях до сусідньої планети — близько 50 мільйонів кілометрів, а тривалість польоту в один бік — від шести до дев’яти місяців. Політ на Марс iз поверненням на Землю займе від двох до трьох років.

Та й на Марсі землян не будуть зустрічати хлібом-сіллю, а пиловими бурями, температурами, які взимку падають до мінус 284 градусів за Фаренгейтом, та галактичним випромінюванням, яке спричиняє рак. Якщо хоч один із елементів корабля чи скафандра підведе, то сигнал SOS на Землі почують лише через 10 хвилин, коли вже може бути запізно на корисну пораду чи допомогу. «Це може бути політ без повернення. Це вам не на Місяць літати, куди три дні дороги. Коли ви вирушаєте на Марс, то просто відбуваєте, бо передумати і повернутися вже неможливо», — пояснює директор підготовчої програми НАСА Джейсон Крузан.

Відчуття невагомості — це неповторно

«Марс може навчити нас багато чого про минуле, теперішнє і майбутнє нашої власної планети. І це феноменально», — каже Джессіка Мейр. Вона та її колежанки вже мають такі досягнення, якими не кожен мужній чоловік може похвалитися: участь у бойових діях в Іраку, підкорення Південного полюсу з річним проживанням там та водолазне занурення під товсті льоди Антарктики. На вісім місць у класі астронавтів-«марсіан» було 6100 претендентів. Відібрані жінки подали свої заяви ще 2013 року, але різноманітні тести до ухвалення агенцією остаточного рішення тривали майже півтора року. За час тренувань жінки вже літали надзвуковим літаком Т-38, який долає 30 кілометрів за одну хвилину, проводили навчання на глибині 12 метрів під водою в рамках тренувань перебування в невагомості, одягалися (з допомогою двох осіб) у скафандри вагою 180 кілограмів, які потім опускали з допомогою крана в басейн, де в такому «купальному костюмчику» жінки проводили по шість годин. Також літали на «кометі блювання». Це політ у трюмі великого літака, який літає по параболі. Стан невагомості настає, коли він летить у напрямку землі, і триває приблизно 25 секунд. У більшості людей за таких умов настає блювотний рефлекс. І такі параболи літак виписує від 30 до 40 разiв поспіль. Мабуть, малоромантично перебувати весь цей час у скафандрі разом зі своїм обідом, але «марсіанки» стверджують, що відчуття невагомості просто неповторне.

Кохання та ревнощі в космосі

Упродовж 15 років підготовки польоту на Марс на астронавтів чекають ще й не такі випробування як на Землі, так і у відкритому космосі. Зокрема, запуск у космос у невеликій капсулі та висадка на невеликий астероїд поблизу Місяця. Це буде відбуватися так: четверо астронавтів проведуть два чи три тижні у капсулі запуску, потім їх переведуть у більший космічний корабель («дім»), в якому й відбудеться місячна подорож. Це доволі великий час для чотирьох людей, які будуть герметично зачинені. Як вони будуть поводитися? Вчепляться один одному в горлянки, чи може закохаються? На наступному етапі НАСА зачинить шестеро космонавтів (чоловіків і жінок) у біокуполі об’ємом 120 кубічних метрів, який встановлять на схилі вулкану на Гавайських островах, щоб пейзаж був «космічним». Вони мають провести в цьому замкненому просторі один рік, щоб учені НАСА на практиці побачили характер поведінки людей за таких умов.

Психолог НАСА, доктор медичних наук Сьюзенн Белл вважає, що за час польоту на Марс члени команди можуть навіть закохатися. Такі ситуації вже були під час навчань: під час спроби усамітнення терміном на вісім місяців член однієї команди закохався в жінку з іншої команди, але до неї вже відчував симпатію астронавт з її команди. Закінчилося тим, що ця команда з двома закоханими задраїла перегородку до приміщення з командою, в якій перебував небажаний залицяльник. Вчені НАСА вважають, що таке може повторитися, якщо послати у трирічний політ до Марсу змішану команду з чоловіків та жінок. 35-річна Марта Леньо, яка, як психолог за фахом, відстежувала зсередини поведінку астронавтів під час їх восьмимісячного усамітнення, каже, що у випадку виникнення таких природних людських почуттів, як кохання та ревнощі, нічого не порадиш. Але при цьому вважає, що не менші проблеми може викликати одноманітність їжі. Тому зачинені розважали себе організацією «вечорів піци» та подібними розвагами. Але навіть і тоді деякі члени команди наприкінці восьми місяців вже не витримували обставин.

Залишити все

Учасники польоту на Марс отримають дозвіл забрати з собою лише дві коробки (розміром як вiд взуття) особистих речей iз дому. Але найтяжче залишити вдома все особисте життя. Троє астронавток одружені, дві з них мають дітей, серед них і Крістіна Хаммок Кох. Вона розповіла, що дуже сумувала за чоловіком під час 15-місячного перебування на Південному полюсі. Вона усвідомлює, що життя її сина цілком зміниться після відбуття мами на Марс. Енн Макклейн, яка має трирічного сина, має намір забрати на тривалі тести з усамітнення відео з хлопчиком, щоб розмовляти з ним та писати йому послання, які він колись зможе прочитати чи послухати. Шанувальниця рок-музики Джессіка Мейр має намір взяти з собою записи її улюбленої групи Red Hot Chili Peppers (цього року виступатиме в Києві). Ніколь Онапу Манн вже тепер готує свого чотирирічного сина до того, що колись змушена буде залишити його на довший час.

46-річна доктор філософії та астронавтка Трейсі Колдвелл Дайсон, яка вже має досвід шестимісячного перебування на Міжнародній космічній станції, розповіла, як морально відпочивала, коли щодоби вночі по 90 хвилин дивилася з космосу на Землю. Швидкість руху станції становить 17 тисяч 500 миль на годину, тому наша планета проносилася перед очима немов у калейдоскопі.

То що ж змушує жінок іти на такі особисті жертви? «Ідея дослідження непізнаного завжди була частиною людського досвіду, — пояснює Джессіка Мейр. — Спроба усвідомити те, яке місце ми займаємо у Всесвіті, надає мені драйву більше, ніж будь-що інше». А Ніколь Онапу Манн додає: «Сама думка про це змушує мене тремтіти».

  • Блакитне око лагуни

    В Уругваї щойно здали в експлуатацію міст, який проліг через дивовижно мальовничу лагуну Гарсон. Він з’єднує 25-тисячне місто Роча з 65-тисячним містом Мальдонадо на південно-східному узбережжі країни, які є столицями однойменних департаментів. >>

  • Оце так надуло

    Данія зміцнила своє світове лідерство у галузі використання вітрової енергетики: 42,1% від всієї виробленої в країні енергії походить з вітрових електростанцій. Тепер головною амбіцією Данії є повна відмова від видобутих із надр землі джерел енергії. «2015 рік був значно вітрянішим, ніж у середньому попередні роки. >>

  • Як умру, то передайте...

    Президент Польщі Анджей Дуда під час симпозіуму Польського товариства трансплантації підписав декларацію про наміри, згідно з якою у випадку смерті його органи будуть передані для трансплантації. До подібних дій голова польської держави також закликав інших поляків, повідомляє сайт Польського радіо. >>

  • Метро для валізи

    Відомо, що Швейцарія має найрозвиненішу в світі систему громадського транспорту. А тепер у цій альпійській країні хочуть створити ще й вантажне метро для приватних речей громадян, повідомила швейцарська інформагенція swissinfo.ch. Цю ідею вважають одним із найамбітніших інфраструктурних проектів, які будь-коли обговорювалися у Швейцарії. >>

  • Таємниця дев’ятої планети

    Вчені Каліфорнійського технологічного інституту Майкл Браун і Костянтин Батигін (виходець із Росії) навели докази існування гігантської планети на околицях Сонячної системи, маса якої перевищує земну приблизно в 10 разів, а період обертання навколо Сонця (планетний рік) становить приблизно 10-20 тисяч років, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>

  • Кельш із глювайном

    Із самого ранку понеділка респектабельне західнонімецьке місто Дюссельдорф почало потроху сходити з розуму: замість серйозних і флегматичних бюргерів вулиці заполонили римські імператори, пінгвіни, лісовики, люди–ножиці й просто численна кількість веселих, злих і добрих клоунів. Дата на календарі — 11.11. >>