Кельш із глювайном

Із самого ранку понеділка респектабельне західнонімецьке місто Дюссельдорф почало потроху сходити з розуму: замість серйозних і флегматичних бюргерів вулиці заполонили римські імператори, пінгвіни, лісовики, люди–ножиці й просто численна кількість веселих, злих і добрих клоунів. Дата на календарі — 11.11. І рівно об 11 годин 11 хвилин центральна площа старого міста — Марктплатц — вибухнула хмарою конфетті, а на балконі мерії у блискучому клоунському ковпаку та яскравому шарфі з’явився очільник міста. «Ми разом!» — під овації перевбраних співмешканців вигукнув він та підняв угору традиційний 330–грамовий продовгуватий бокал кельшу.

Кельш — легке пиво, зварене у сусідньо­му Кельні — такий самий символ карнавалу, як і креативні костюми його учасників. Кельш заведено пити у великих кількостях, і тому особливим шиком вважається, коли у карнавальних костюмах передбачено кишеньки для келихів. Ну справді, що там візьмеш із трьохсот грамів легкого напою? Втім цього року перша декада листопада у Рейнській області ФРН, де саме стартував карнавальний сезон, видалася холодною. І тому поряд із кельшем продавали, закриваючи очі на певний фальстарт, гаряче вино, по–німецьки глювайн. Яке взагалі–то мало з’явитися на місцевих площах через добрих десять днів, коли відкриються різдвяні ярмарки, а веселих хлопців, розмальованих жіночою помадою, змінять не менш урочисті Вайнахтсмани — німецькі аналоги Санта Клаусів.

...Карнавальний сезон, який почався на початку цього тижня, завершиться у березні — в останній тиждень перед великим постом. Німці називають цей час п’ятою порою року. Найзатятіші «ряжені» беруть на ці дні вихідні, аби «відтягнутися» на повну. Втім пікові дати — переважно, це дати завершення карнавалу — толерантне керівництво зазвичай оголошує неробочими. І головні міста карнавалу — Кельн, Дюссельдорф, Мейнц — перетворюються у місце загальної вакханалії.

Чудова традиція саме німецького карнавалу — цілуватися! Із знайомими, малознайомими, із власниками костюмів, які найбільше вразили, ну і просто приємними і симпатичними людьми. А якщо традиція існує, її заведено дотримуватися — і байдуже, що у ці дні влада попереджала про епідемію грипу. У Кельні одного разу пристрасть до публічного вираження симпатії навіть стала гаслом карнавалу, яке звучало «Цілуватися у Кельні». Карнавал–2013, щоправда, відбувався під значно цнотливішим, але не менш цікавим слоганом — «Кожен блазень дуріє по–своєму».

Дуріють, щоправда, із розмахом. І перелік святкових заходів змушує повірити, що фраза про «п’яту пору» — аж ніяк не перебільшення. Скажімо, до 3 березня, коли у «шалений понеділок» вулицями пройде мальовничий гала–парад, у голов­них містах Рейнської області відбудеться близько 300 балів і костюмованих свят. А учасники нинішнього дійства розійдуться, аби за ці три місяці підготувати ще кращий, ще яскравіший і креативніший костюм, який валитиме з ніг глядачів не гірше за келих холодного кельшу.

А ТИМ ЧАСОМ...

Клоуни для ЮНЕСКО

Численні прихильники німецького карнавалу наполягають, що це дійство треба включити у Список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Про це нещодавно повідомила інформаційна агенція dpa. «Карнавал має глибокі історичні корені у багатьох регіонах Німеччини, і ці традиції достойні для їх збереження», — сказав заступник голови Федерального союзу німецьких карнавальних общин Петер Кравіц. За його словами, вже до кінця місяця декілька регіональних відділень подадуть заявки у відповідні німецькі міністерства.

Як відомо, у спеціальний Список ЮНЕСКО на сьогодні занесено понад 200 традицій із різних куточків світу: аргентинське танго, французька кухня, якутські народні звичаї тощо.