«Тепер я розумію, що відчувала Леся Гонгадзе»,

17.02.2007
«Тепер я розумію, що відчувала Леся Гонгадзе»,

«Правопохоронці» на лаві підсудних. (Фото автора.)

      В Апеляційному суді Чернігівської області почалося слухання однієї із найрезонансніших кримінальних справ минулого року. Трьох, уже колишніх, міліціонерів звинувачують у вбивстві заступника командира Ніжинського спецавіазагону МНС, 36-річного підполковника Олега Довганюка. Цей безглуздий жорстокий злочин викликав великий резонанс як у самому Ніжині, так і в Україні в цілому. Трагічна історія, що сталася літнього вечора на березі Остра, мало не призвела до конфлікту  двох міністерств, а престижу органів внутрішніх справ у Ніжині було завдано нищівного удару.

      12 лютого 2007 року на лаву підсудних зали Апеляційного суду сіли колишні старший слідчий Ніжинського МРВВС майор міліції 34-річний Костянтин Лісогор, старший дізнавач МРВВС капітан міліції 38-річний Анатолій Гречка і водій взводу ППС старший сержант міліції 26-річний Геннадій Паливода.

 

Бійка на березі Остра

      Як встановило досудове слідство, ввечері 1 червня 2006 року Костянтин Лісогор святкував свій день народження на березі річки Остер, неподалік від дамби. За різними свідченнями, учасники гулянки випили від двох до шести літрів самогону та кілька пляшок горілки. Гості постійно змінювалися, аж поки приблизно о 21. 30 на березі не залишилися сам іменинник, Анатолій Гречка, Геннадій Паливода та ще один співробітник міліції. Неподалік від цієї компанії відпочивав Олег Довганюк із двома своїми знайомими  — Людмилою Баландіною та Галиною Овдієнко. Гречка, Лісогор та Паливода стали чіплятися до жінок та нецензурно висловлюватися. Щоб захистити приятельок, Олег Довганюк зробив зауваження міліціонерам, однак ті, обступивши льотчика, стали погрожувати йому фізичною розправою. Щоб якось захиститися, Олег Довганюк дістав пістолет травматичної дії і вистрелив угору.

      Та міліціонери не заспокоїлися, злякавшись зброї, Лісогор та Гречка відступили, сховавшись за дерево, а Паливода сів у службовий ВАЗ і поїхав на Довганюка. Взявши з машини металевий півторакілограмовий ліхтар, він накинувся з ним на Олега. Той вистрелив, але гумова куля, яка влучила нападнику в живіт, не змогла його зупинити. Поливода вдарив льотчика ліхтарем по голові. Коли той упав, до побиття приєдналися Лісогор та Гречка: вони били нещасного руками та ногами, а Паливода — ліхтарем. Це тривало кілька хвилин. Побиття припинилося, коли льотчик перестав рухатися. Людмила Баландіна намагалася захистити товариша, але її відтягували від Олега, коли ж вона спробувала прикрити його своїм тілом, міліціонери завдали їй кілька ударів по голові та спині.

      Від отриманих травм Олег Довганюк помер приблизно о 1-й годині ночі 2 червня в Ніжинській центральній районній лікарні. Причиною смерті стала відкрита черепно-мозкова травма та крововилив у мозок. У льотчика була зламана права лопатка і все тіло вкрите синцями. Слідство в цій кримінальній справі проводила Генеральна прокуратура України.

      Нагадаємо, що похорон льотчика Олега Довганюка у Ніжині перетворився на справжню маніфестацію проти свавілля міліції – у траурній процесії взяли участь кілька тисяч чоловік. На місці трагічної загибелі одного з найкращих пілотів України його товариші по службі встановили пам'ятний знак — частина лопаті гвинтокрила, в яку вмонтований портрет загиблого та табличка з написом «На цьому місці 01.06.2006 р. було вбито льотчика МінНС, підполковника Олега Довганюка».

 «Швидка допомога» для підсудного

      Згідно з обвинувальним висновком, убивство підполковника Довганюка було умисним, скоєним за попередньою змовою групою осіб. Крім того, міліціонерів звинувачують у побитті Людмили Баландіної. Підсудні на досудовому слідстві не визнали своєї вини. Вони стверджують, що Довганюк сам став до них чіплятися, розмахував пістолетом, стріляв, влучив у старшого сержанта  Паливоду і, щоб захиститися, вони змушені були застосувати силу i знезброїти чоловіка. Що ніякого умислу вбивати у них не було.

      Обтяжуючими обставинами цього злочину обвинувачення вважає стан алкогольного сп'яніння підсудних, а пом'якшуючими — позитивні характеристики і сімейний стан. Анатолій Гречка і Костянтин Лісогор мають по двоє малолітніх дітей. Але ж сиротами залишилися і двоє дітей Олега Довганюка!

      Кримінальну справу розглядає колегія суддів на чолі з Валентиною Антипець. Обвинувачення підтримують представники Генпрокуратури Оксана Шевченко і облпрокуратури — Сергій Басюк. Постраждалою стороною визнано дружину та матір загиблого, а також Людмилу Баландіну. Матір льотчика заявила цивільний позов до підсудних у розмірі 100 тисяч гривень.

      Судовий процес проходить доволі напружено. Нервове навантаження, що не дивно, відчувають усі учасники цієї трагедії. Під час другого дня процесу, саме перед тим, як мали опитувати підсудного Геннадія Паливоду, прямо у залі суду йому стало зле. У 26-річного хлопця так піднявся тиск, що навіть викликали «швидку допомогу».

Як «зник» труп Довганюка?

      Як у адвокатів постраждалої сторони, так і у захисників підсудних накопичилося чимало питань, які з'ясувати повинне судове розслідування.

      «Я вважаю, що не повинно йтися про умисне вбивство. І завдання суду — дати об'єктивну оцінку матеріалам цієї кримінальної справи, які були зібрані під час досудового слідства,— говорить адвокат підсудних Анатолій Середа. Під час слідства багато питань так і залишилися нез'ясованими. Наприклад, розтин трупа загиблого був проведений спочатку в Ніжині, 3 червня, в суботу, а вже наступного дня тіло невідомо яким чином і ким було вивезене із моргу Ніжинської міської лікарні до Чернігова. Труп супроводжував хтось із рідних, що взагалі неприпустимо. Потім, коли тіло було досліджено в обласному центрі комісією медекспертів, було з'ясовано, що мозок, який був зашитий у черевну порожнину, взагалі не належить Довганюку. На ньому була виявлена злоякісна пухлина, і виникає запитання: як чоловік міг із цим літати? Тому ці питання ми обов'язково з'ясовуватимемо під час судових слухань. Але, на жаль, генна експертиза мозку не була проведена, тому що мозок довгий час перебував у формаліні, і стало неможливим на 100 відсотків сказати, кому він належить. Крім того, на мозку були зовсім інші ушкодження, а не ті, що зафіксував експерт Колесник, досліджуючи  труп у  Ніжині. Зараз цього експерта у Ніжині вже немає, його змусили звільнитися з роботи, і він виїхав до Росії. На мій погляд, навколо цієї справи створено нездоровий ажіотаж. До чого тут вони (підсудні. — Авт.) як працівники міліції? Вони ж випивали як звичайні цивільні люди, так само як і потерпілий».

      Представниця з боку потерпілих — Катерина Мисник, двоюрідна сестра загиблого, п'ятикурсниця Академії прокуратури України. Для неї — справа честі добитися справедливості у справі загиблого брата.

      «Те, що мені довелося пережити у ті дні, коли ми намагалися подолати тиск міліції у Ніжині, просто важко передати. Я зробила все, щоб ця справа набула розголосу. У перші дні я їздила до Ніжина у супроводі охоронця, мені було просто страшно через таке ставлення до цієї справи місцевих правоохоронних органів, — розповідає пані Мисник. — Нам довелося перевезти тіло Олега до Чернігова на цілком законних підставах: через те що у ніжинському морзі не було морозильної камери і через те, що ми хотіли добитися незалежної експертизи. У Ніжині це було просто неможливо зробити. Про що може йтися, коли експерт, який робив перші дослідження, відзначав день народження у одній компанії з підсудними».

      Матір загиблого Галина Довганюк не могла стримати сліз: «Коли Олега вбили, мені зателефонували його друзі з авіазагону. Вони не говорили про смерть сина, сказали лише, що хочуть зайти провідати. Коли ж я зателефонувала невістці, вона мені й сказала: «Мамо, Олега немає!». Просто немає слів, щоб розказати  як ми пережили це горе, як ми змушені були ховати тіло сина, щоб добитися незалежної експертизи. Тепер я розумію матір Георгія Гонгадзе. І у нас до слідства є багато запитань. Зокрема, чому ніде не згадують, що Олега спочатку збили з ніг машиною, а потім уже добивали.  Про це мені говорили свідки — рибалки, які бачили цю бійку. Крім того, ліва нога сина, коли його привезли в лікарню, була розпухлою. А ще мій син був високого зросту — 192 сантиметри, а подивіться на цих? Хіба вони могли так підскочити і вдарити його по голові, щоб збити з ніг?»

      Судовий процес тільки розпочався. Яким буде рішення суду, покаже дослідження всіх обставин справи. Втім на справедливе рішення надіються як обвинувачені, так і потерпілі.

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>