Національна рада з питань телебачення та радіомовлення — структура, відповідальна за розподіл телерадіопростору України, — потребує докорінного оновлення. Інакше доля цього державного органу — і надалі скочуватися до покірного обслуговування потреб влади у теле- та радіопіарі, загрузати у непорозуміннях, ставати уособленням безнадії для мовників, яких не підтримує рука можновладців. Це — лейтмотив роздумів навколо роботи Нацради, яка надихнула групу народних депутатів на написання нового законопроекту про Національну раду. Міркуваннями щодо нього з «УМ» ділиться заступник голови Нацради Віталій Шевченко.

Тож як дати раду Раді, тобто перебудувати її роботу таким чином, щоб і ліцензії видавалися, і мовники не скаржилися, і сама Нацрада більше не потрапляла у число найскандальнiших ньюсмейкерів? Як жартує заступник голови Нацради Віталій Шевченко, лише у двох випадках абсолютно всі без винятку знають, що слід робити: коли йдеться про футбол та чиюсь недолугу гру, а також коли йдеться про роботу Нацради. В цих ситуаціях охочих давати поради та вказувати на помилки буде хоч греблю гати, говорить Шевченко. І це при тому, що далеко не кожний здатен запропонувати справді щось корисне та гідне наслідування. Тим часом автори нового законопроекту про Національну раду (грунтовно переробленого порівняно з тим текстом, що виносився на перше читання) вклали у своє дітище кілька вартих уваги моментів, запровадження яких слід вважати і доцільним, і прогресивним. На них «УМ» зупиниться детальніше.