Міноритарна прокладка у корпоративних іграх

      9 січня Верховна Рада вдруге прийняла Закон України «Про внесення змін до закону «Про господарські товариства». Цей документ передбачає зниження планки кворуму загальних зборів акціонерів господарських товариств з 60+1 до 50+1 відсотків акцій.

Не києм, то палицею

      Перша спроба «проштовхнути» зміни до цього закону відбулася в жовтні минулого року. Верховна Рада проголосувала, але Президент скористався правом вето і на початку листопада направив закон на доопрацювання парламенту.

      Головні причини ветування: зменшення кворуму призведе до порушення інтересів міноритарних акціонерів, спричинить нові корпоративні конфлікти у компаніях з кількома провiдними акціонерами, оскiльки кожен з них намагатиметься довести свою частку до контрольної, дасть новий поштовх для рейдерських захватів акціонерних товариств і безпосередньо вплине на вже існуючі конфлікти між акціонерами великих компаній. Зрештою, може статися новий перерозподіл власності та дестабілізація вітчизняного фондового ринку.

      Крім того, Президент наполягав на проведенні реформи законодавчої бази, котра регулює корпоративне управління і гарантує захист прав міноритарних акціонерів.

      Отже, глава держави висловив свої зауваження. Парламент після новорічних свят дуже швидко повернувся до нового розгляду змін і , за словами експертів, проігнорував пропозиції Президента. Певні зміни є, але вони майже нічим не вiдрізняються від попередніх, змінено лише формулювання.

      Так, (нова редакція) якщо на перших зборах акціонерних товариств не зібралося 60 відсотків власників акцій, то наступні стануть легітимними за наявності 50+1 (акція) відсотків і без будь-яких змін законодавчої бази і захисту міноритарних акціонерів.

      Затвердження такої редакції закону негативно вплине також на процес прийняття рішень у деяких великих українських компаніях, де частка акцій у розмірі 50—60 відсотків належить одному власнику. При повторних зборах міноритарні власники пакету акцій не зможуть блокувати рішень, які обмежують їхні права. Таким чином відбудеться монополізація і концентрація власності в одних руках і позбавить «маленьких» акціонерів можливості контролювати фінансові потоки.

      Експерти фондового ринку переконані, що рішення Верховної Ради спрямоване проти міноритарних акціонерів. Цей закон мав би сенс, коли були б захищені права дрібних власників цінних паперів, а так відбудеться ігнорування інтересів мільйонів громадян України, які не мають контрольних пакетів акцій. Якщо грамотно підходити, цивілізовано, то цей крок має враховувати всі коливання ринку, права всіх сторін. І найголовніше — вся інформація у цій царині повинна бути прозорою і доступною для будь-якого учасника фондового ринку. Закон, із урахуваннями зауважень Президента, насамперед, потрібен для розвитку чесного бізнесу в Україні, або нам не минути корпоративних конфліктів, які остаточно відвернуть потенційних інвесторів від нашого ринку.

      Вони також прогнозують, що Віктор Ющенко вкотре скористається правом вето, адже обранці народу не почули його пропозицій. Заступник глави Секретаріату Президента Арсеній Яценюк у п'ятницю 12 січня на брифінгу заявив, що секретаріат буде рекомендувати Президентові знову накласти вето, адже «Президент проти вищипування окремих норм... мова повинна йти про комплексний та глобальний підхід до зміни системи функціонування фондового ринку цінних паперів у державі».

Куди хочуть влучити коаліціанти

      На думку багатьох спостерігачів, однією з цілей депутатів, які проголосували 9 січня за закон, є боротьба за зміну корпоративних правил і контроль над ласими шматками цілої низки привабливих напівдержавних акціонерних товариств, де частка мажоритарних акціонерів становить від 50 до 60 відсотків.

      Крім того, якщо закон вступить в силу, то він значною мірою вплине на конфлікт між акціонерами компанії «Київстар», де 53,5% акцій належить норвезькій компанії Теленор і 46,5% російській «Альфа-Груп». Таким чином, може бути поставлена під загрозу робота одного із провідних операторів вітчизняного ринку стільникового зв'язку, і це лише один приклад можливих корпоративних конфліктів.

      Словом, слуги народу спочатку попіклуються про власну вигоду і прибутки, навіть ціною економічної і політичної дестабілізації, а потім кинуть крихти зі свого столу тим, хто довірив їм сидіти на владному олімпі.